Утепляємося: в Україні зросте кількість теплиць

Схоже, незабаром занедбані клаптики українських сільгоспугідь вкриються тепличними фермами на кшталт долинних ландшафтів Туреччини.

 За прогнозами експертів Pro-Consulting, обсяги споживання тепличних культур у нашій країні в наступні п’ять років зросте втричі.

 За даними Мінагрополітики, українська теплична продукція забезпечує на сьогодні всього п’яту частину внутрішнього ринку, а в пік сезону — до 50 відсотків.

 Тобто, більшість овочів, що продаються в нашій країні, ми закуповуємо за кордоном. У теплицях на території України традиційно найбільше вирощується огірків і помідорів, які складають, відповідно, 50 і 44 відсотків ринку.

 І поки що зовсім мізерна увага приділяється салатам, зелені та іншим культурам, популярним серед покупців.

 Нагадаємо, що перевага невеликих тепличних комплексів — відсутність необхідності оформлення дозвільних документів. Тим, хто захоче займатися тепличним господарством, досить мати довідку про право власності на земельну ділянку. І тільки для найму працівників необхідно зареєструвати приватне підприємство або іншу форму власності (наприклад, агропідприємство).

http://www.umoloda.kiev.ua


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...