Українське - це модно!

Продажі дрібних виробників одягу та взуття зросли майже на третину

Локальне виробництво взуття та одягу в Україні розвивається швидкими темпами. У першому півріччі обсяги реалізації у невеликих українських підприємців, які виробляють і продають одяг і взуття, зросли на 30%. Про це повідомляє «Україна молода» з посиланням на LIGA.net.

За останні три-чотири роки, в Україні з'явилося близько 20 брендів крафтового взуття і одягу, яку випускають невеликі виробники. Серед них - W8Less, Cabanchicom, Wake UP, 11.shoes, TEshoes, Tuto Vzuto, EVIE.shoes.

Наприклад, сукні українських брендів стартують від 800-1000 грн, спідниця або штани - від 1200-1400 грн, футболки - від 400 грн. Пара якісного взуття обійдеться в 2500-3000 грн.

Крафтові виробники продають свої товари через соціальні мережі і невеликі шоу-руми. Поки вони масово не відкривають магазини в торгових центрах, хоча знайти їх можна, наприклад, у ЦУМі або в магазині Всі.Свої.

"Невеликі виробники пропонують яскраві оригінальні моделі за такими ж цінами, як і світові масові бренди", - пояснює причини популярності крафтовиків виконавчий директор асоціації Укрлегпром Ірина Науменко.


Повернутися
21.09.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...