Солодкий мед, та «несолодкі» бджоли…

Що робити, якщо вкусила бджола, оса чи шершень

Алергічна реакція після укусу оси або бджоли може проявитися навіть через 8–15 днів. Якщо минулого разу реакції не було, вона може з’явитися цього разу. Як же надати першу допомогу, щоб уникнути наслідків?

…У сімейства ос все як у людей: живуть громадою, мають робочих ос (які, до речі, жалять найболючіше), самців і матку. Але якщо, приміром, бджола здатна вжалити людину тільки раз, то робочі оси можуть зробити це багато разів підряд.  Річ у тім, що жало бджоли зазубрене і витягнути його зі шкіри людини бджола не може. Разом з жалом у шкірі залишається і частина внутрішніх органів бджоли, – це і є причиною, чому вона гине. А в оси жало гладке. До речі, багаторазові укуси – це дуже небезпечно: 200-500 для дорослого и 100-200 для дитини – призводить до смерті.

Днями Івана вкусила оса. За язика. Єдиним правильним і одностайним рішенням було вийняти жало, що успішно й зробили. А далі?

Хтось радив негайно колупнути з вуха трішки сірки і змастити вражене місце, інший порпався в пошуках пігулки звичайного валідолу (бо ніби чув, що, приклавши її до місця укусу, можна позбутися болю), третій блискавично думав, де б узяти пучку петрушки, бо буцім сік саме цієї рослини діє особливо цілюще.

А палкі шанувальники куріння пропонували безпосередньо до місця укусу наблизити тліючий кінець сигарети і в такий спосіб зруйнувати осину отруту під дією високої температури.

Добре розуміючи, що ці нехитрі, десь-колись почуті поради шкоди не завдадуть, не були, втім, упевнені стовідсотково, що й допоможуть. Тому, практично розписавшись у власному безсиллі, ледь не хором заволали: „До лікаря! До лікаря!”.

Чим небезпечні укуси

Івана оса вкусила в так звану зону підвищеного ризику, до якої належать рот, обличчя, поверхнево розташовані судини… А звернутися по медичну допомогу на переконання лікаря Валентини Савченко, потрібно.

– Ви ніколи не можете передбачити, як саме відреагує організм на укус оси, бджоли чи шершня, – каже Валентина Федорівна. – Те, що комаха вкусила вас рік тому і все минулося без ускладнень, ще не означає, що після укусу в цьому році організм у відповідь також „змовчить”.

Адже не забувайте, що в жалі цих комах – отрута, що містить ферменти, які, власне, й провокують появу алергічних реакцій.

Алергічні реакції мають кілька стадій. Зокрема, місцева реакція – це коли довкола місця укусу утворюється набряк, починається свербіння; регіональна реакція – уже набряк анатомічної ділянки і також свербіння; загальна реакція проявляється у вигляді кропивниці (на тілі виступають пухирці), набряку Квінке (набрякає шкіра обличчя, особливо ділянки під очима).

І найнебезпечніша алергічна реакція – анафілактичний шок, внаслідок якого, якщо не надати вчасну кваліфіковану медичну допомогу, може настати летальний кінець.

Алергічні реакції бувають відстроченими і можуть проявитися аж через 8-15 днів після укусу – може з’явитися біль у суглобах, парестезія, гематурія… На це обов’язково потрібно зважати!

Як допомогти людині, яку вкусила оса

Допомогти людині, яка потерпає після укусу оси, бджоли чи шершня, коли поряд немає медичної установи, потрібно так: покласти в горизонтальне положення й обов’язково заспокоїти, тому що буває, людина переживає стрес, не може заспокоїтися.

Потім намагайтеся витягнути жало так, щоб не натискати нігтем на шкіру (аби торбинка з отрутою не луснула). На уражене місце покладіть лід чи змочену в холодній воді ганчірку, – тобто будь-який холод – це зменшить набряк.

А далі намагайтеся дістатися медустанови. Якщо з якихось причин це неможливо, добре, коли у вашій аптечці знайдуться антигеістамінні препарати, димедрол, целестамін, десенсибілізувальні (тобто такі, що зменшують чутливість організму до речовин, що спричинюють утворення алергічного стану) – тавегіл, ремантадин, діазолін. Та перш ніж покласти все це про всяк випадок до своєї аптечки, – порадьтеся попередньо з лікарем.

http://simya.com.ua


Повернутися
19.07.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...