Основні показники, що характеризують демографічні процеси в області

Чисельність наявного населення в області, за оцінкою, на 1 січня 2018р. становила 1052,3 тис. осіб, у тому числі в міських поселеннях – 472,7 тис. осіб та в сільській місцевості – 579,6 тис. осіб.

Упродовж 2017р. чисельність населення зменшилася на 6880 осіб. Зменшення чисельності населення області відбулось за рахунок як природного скорочення – 5525 осіб, так і міграційного – 1355 осіб.

Природне скорочення населення відбулося в усіх районах області та трьох містах обласного значення: Бережани (міськрада), Кременець і Чортків. Тільки в м.Тернополі зафіксовано природний приріст населення (393 особи).

У 2017р. в області народилося 9289 дітей, що в розрахунку на 1000 осіб наявного населення становило 8,8 дитини, а померло 14814 осіб (14,0 особи на 1000 жителів). Залишається суттєвим перевищення кількості померлих над кількістю живонароджених: на 100 померлих – 63 народжених.

У структурі причин смерті населення перше місце посідали хвороби системи кровообігу (72,4% від загальної кількості померлих), друге – новоутворення (12,7%), третє – зовнішні причини смерті (4,0%), четверте – хвороби органів дихання (3,8%).

У 2017 р. міграційне скорочення населення спостерігалось у трьох містах (міськрадах) обласного значення та 15 районах області. Разом з тим, у м. Тернополі та Тернопільському і Шумському районах відбувся міграційний приріст населення.

 

 

 

 

Головне управління статистики

у Тернопільській області

 


Повернутися
22.06.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...