Заїдайте стрес бананом, «годуйте» мозок помідором!

Сонливий стан і депресивний настрій — погані супутники у будь–яку пору року, а весною — й поготів. Лікарі–дієтологи знають спосіб, як зарадити душевній нестабільності: необхідно урізноманітнити раціон продуктами, які містять вітаміни Е, С, бета–каротин і мікроелемент селен. Саме вони зміцнюють організм у боротьбі зі стресом.

Найкращі природні джерела селену — пророслі пшениця і овес, гриби (приготовлені без оцту), горіхи (грецькі і кеш’ю), спаржа, кабачки, патисони, селера.

Із «антистресовою» функцією чудово справляються банани, помідори, грейпфрути і зелені яблука. У бананах, скажімо, міститься алкалоїд хармін, основою якого є мескалін — так звана «мікстура щастя». Тож перекусити бананом, коли ви схвильовані, — розумне рішення.

Деякі продукти містять фітогормони — речовини, які за своїм складом і дією схожі на гормони людського організму. «Гормони щастя» — ендорфіни — є в шоколаді і вівсі. Отож традиція англійців починати день з вівсянки варта наслідування.

Калій і кальцій ефективно стимулюють розумову діяльність. Тож у особливо напружений день з’їжте під час сніданку кілька шматочків сиру і помідор (у томатах багато калію), а на роботу прихопіть коробочку м’якого сиру з курагою і чорносливом.

Активність мозку стимулюють і спеції. Імбир та кмин активізують увагу, чорний перець, паприка і куркума покращують мозковий кровообіг, запобігають спазмам судин.

Риба, на думку дієтологів, задовольняє потребу організму в білках, а також багата вітамінами (Е, групи В) і важливими мікроелементами — цинком (він допомагає виробленню чоловічого статевого гормону тестостерону), фосфором (бере участь в обмінних процесах мозку). Окрім того, морська риба — джерело поліненасичених жирних кислот омега–3. Дієтологи називають ці речовини натуральними антиоксидантами, які запобігають процесам окислення в організмі.  


Повернутися
27.05.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...