На протидію алергії!

Нинішнє століття вчені та медики називають «епохою алергії». За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, той чи інший вид цієї недуги докучає нині кожному четвертому жителю Землі, але вже до 2015–го проблема може постати перед кожним другим. Звідки така невтішна тенденція? Хто найбільше ризикує потрапити в лабети недуги?

Алергіки- не менше чверті українців?

Хоча офіційна вітчизняна статистика вважає хворими на алергію 1,5% українців, реально таких недужих — не менше 25%, переконаний президент Асоціації алергологів України, професор Борис Пухлик. А у великих, «екологічно скомпрометованих» містах цей показник сягає 30%. За висновком медиків, основна причина виникнення алергії — патології імунної системи, і найчастіше від недуги потерпають діти і літні люди. Якщо мама має алергію, то ймовірність розвитку недуги в дитини — 50%. А коли обоє батьків є алергіками, у 85% випадків дитина ризикує «успадкувати» діагноз.

— Однак не тільки генетичний фактор призводить до алергії, а й вплив зовнішніх алергенів, які діють на здоров’я кожного. А сучасна людина живе у середовищі, що буквально переповнене алергенами. Тож ми всі у зоні ризику, — розповідає «Україні молодій» Борис Пухлик. — Існує понад 700 рослин, які можуть спричинити алергію. Найбільш небезпечні — дикорослі культури (вівсяниця, пирій), злакові (пшениця, овес, жито, кукурудза), трави (амброзія, лобода, полин), дерева (тополя, вільха, береза, ліщина). Не менш підступні — побутові алергени. Домашній пил, в якому осідають мікроскопічний кліщ та грибки, провокують понад 60% випадків розвитку астми (один із найскладніших проявів алергії). Крім того, на наш імунітет «полює» епідерміс домашніх тварин, пліснява.

Алергійну реакцію, за словами лікаря, можуть викликати і продукти харчування, особливо — білки тваринного походження (яйця, молоко, риба), а також шоколад, мед, цитрусові. Звісно, людина достатньо адаптована і захищена від шкідливого впливу принаймні тих речовин, які вона «знає давно». А ось коли стикається з чимось новим, імунна система «бунтує».

— Останнім часом до справи «долучилися» ще й штучні подразники імунної системи, яких зараз від 4 до 5 мільйонів назв, — застерігає фахівець. — Це речовини, які вживаємо з харчами, фарби, які на нашому одязі чи меблях, пальне, яке заливаємо в баки автомобілів. Навіть ручка, якою ви зараз нотуєте думки, вкрита хімічною речовиною, що може бути небезпечною.

Інгалятор рятує, але... не лікує

Як правильно організувати «відсіч» недузі? Насамперед — зміцнювати імунітет, кажуть медики. Особливих премудростей тут немає: слід достатньо відпочивати, займатися спортом, організувати раціональне харчування та максимально обмежити контакт iз речовинами, що провокують алергію. Принаймні у побуті.

— Нині існує два принципово різні способи лікування алергії, — пояснює Борис Пухлик. — Перший, при якому застосовують антигістамінні, гормональні препарати, знімає симптоматику недуги. Такі ліки діють, скажімо, впродовж 24 годин, коли ви легко дихаєте носом чи знімете бронхоспазм. Однак самої причини недуги вони не усувають. Другий метод — вагоміший, оскільки дозволяє ліквідувати проблему. Ідеться про терапію «причинними агентами», тобто алергенами. Маємо в Україні підприємство, яке виготовляє понад 180 найменувань таких препаратів. І, за нашими даними, 75% пацієнтів, які пройшли лікування ними, вже 10 років не зауважують у себе жодних симптомів алергії.

Лікування алергенами, за словами президента Асоціації алергологів України, триває в середньому три роки. Але вже на першому році коштує майже вдвічі–втричі дешевше, ніж терапія фармпрепаратами, які лише усувають симптоми. Наступні ж курси (другий, третій рік терапії) дешевшають майже в 5 разів. Тоді як лікуватися протиалергійними препаратами потрібно все життя, поступово нарощуючи терапевтичну дозу, оскільки йде звикання.

— Кожен може обирати: випити таблетку й отримати відчутне, але тимчасове полегшення або кілька років пролікуватися алергенами: одне–два драже в тиждень. До речі, другий шлях лікування алергії нині обстоюю не лише я, а й Європейська академія алергології та клінічної імунології.

Водночас, звертає увагу Борис Пухлик, терапія алергенами ефективна лише, якщо ви звернулися до лікаря вчасно — після перших симптомів.

ЯК РОЗПІЗНАТИ?

Алергія на природні алергени проявляється миттєвою реакцією — нежить, чхання, у «задавнених» випадках доходить до задухи і спазмів дихальних шляхів. На хімічні елементи організм найчастіше реагує контактним дерматитом, боротися з яким, до речі, дуже важко. На шкірі з’являються плями, які сверблять, викликають болісні відчуття. Якщо дерматит «накопичується» і його не лікувати, він може трансформуватися в екзему і навіть у бронхіальну астму. Алергія має безліч «масок». Може проявляти себе головним болем, порушенням у роботі нервової системи, спровокувати проблеми в системі травлення (особливо в дітей). Іноді навіть дає поштовх для розладів у роботі серцево–судинної та сечостатевої системи.

А ТИМ ЧАСОМ...

За даними соцопитувань, 68% українців у віці від 20 до 65 років не замислюються над питанням, чи безпечні пральні порошки, якими користується його сім’я. Водночас саме аніонні активні речовини, фосфати, що входять до складу синтетичних мийних засобів — одні з найбільш небезпечних для здоров’я. «Взаємодіючи з нашим організмом, речовини, які містяться в засобах побутової хімії, сприяють зниженню імунітету, призводять до розвитку шкірних і респіраторних алергійних захворювань», — застерігає Борис Пухлик.

У більшості європейських країн кількість шкідливих речових у мийних засобах регулює держава. Україна теж намагається іти цим шляхом: на розгляді у Верховній Раді — законопроект «Про поступове скорочення та повну заборону використання фосфатів у мийних засобах». Водночас деякі вітчизняні виробники, не покладаючись на державу, намагаються зменшити вплив побутової «хімії» на довкілля і здоров’я українців, розробляючи екологічно безпечні мийні засоби. Такі порошки вже доступні для українців, коштують не дорожче розрекламованої імпортної «хімії», а за гігієнічними та екологічними показниками перевершують існуючі пральні засоби.


Повернутися
03.05.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...