У тернополі «розквітнуть» диво-писанки

 Напередодні Великодніх свят у Тернополі на вулиці Сагайдачного облаштують 12 декоративних писанок, висотою у півтора метри. Про це повідомили у міській раді.

Велетенські писанки стануть справжньою окрасою міста напередодні свят, адже до їх розписання долучаться вихованці художньої школи, факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету, члени Національної спілки художників України та усі охочі тернополяни із творчим баченням.

Кожен із художників зможе обрати власний ескіз чи орнаменти та нанести їх на писанку просто неба на пленерах, які розпочнуться у центрі Тернополя уже з наступного тижня. Інші тернополяни зможуть спостерігати за роботою художників 5 та 6 квітня.

Охочим долучитися до творчого процесу потрібно звернутися до координаторів заходу – у Тернопільську художню школу, що знаходиться за адресою вул. Братів Бойчуків, 3а, або за тел.: 380(352) 26-72-07.

https://doba.te.ua/


Повернутися
01.04.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...