На Тернопільщині зловили грабіжника-універсала

На Тернопільщині впіймали серійного крадія. Розпочав нечистий на руку ділок із викрадення корів, далі взявся за крамниці, церкви і зрештою - квартири. Першими жертвами тернопільського крадія стали дві корови. Їх 28-річний молодик просто перегнав із пасовища до сусіднього селища, та здав на м’ясо за 10 тисяч гривень. Далі - взявся за продуктову крамницю у селі. Продавчиня прийшла на роботу й побачила, що двері відчинені ломиком. Також спритник обкрадав кав’ярню та церкву. Там його цікавили лише старовинні образи, молитовні книги, церковні чаші. З поцупленим на таксі добирався до Тернополя, а в місті одразу міняв авто та прямував до Львова. Саме там, на ринках старожитностей і збував цінні речі. Тільки за Євангеліє, написане старослов’янською мовою, зловмиснику вдалося отримати 16 тисяч гривень. Затримали ж крадія під час спроби пограбування квартири. Тоді ж він зізнався і у попередніх злочинах.  Як зазначив Тарас Стець, перший заступник керівника Підволочиського РВ: «Як з’ясувало слідство, тільки з церков зловмисник викрав майна на суму понад 30 тис. грн., а загалом зловмисник завдав збитків на території Підволочиського району на суму понад 50 тис. грн.»Зараз чоловік перебуває під вартою. За скоєне йому загрожує від 3 до 6 років ув’язнення.

 

Повернутися
14.05.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...