Кований корабель, сталеві вітрила…

27-річний кременчанин Ярослав Єфремов змайстрував кований мангал у вигляді корабля без попередніх ескізів та заготовок. На виготовлення мангалу майстру знадобилося трохи більше місяця.

Виріб вийшов розміром понад два метри довжиною та майже півметри завширшки, вагою понад сто кілограмів.

Сам за фахом він автослюсар, але зізнається, що завжди були до вподоби саме зварювальні роботи.

Ковальською справою Ярослав займається уже близько восьми років. А досвід перейняв у знайомих зварювальників. Раніше займався ще й художнім куванням.

"Це дуже копітка робота, але, щоб створити такий мангал-корабель щодня намагався приділяти по декілька годин цій справі", - каже майстер.

Такий виріб мріяв виготовити вже давно. Проте попередньо жодних ескізів не робив.

"Я просто втілив у життя той виріб, який попередньо собі уявив і дуже задоволений", - каже Ярослав.

Ковальство стало улюбленою справою хлопця.

http://kremenets.city


Повернутися
25.03.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...