Щоб прийшовши з війни, хлопці знайшли роботу…

За сприяння центрів зайнятості Тернопільщини вдалося працевлаштувати понад 700 учасників АТО

Як повідомляє прес-служба Тернопільського обласного центру зайнятості, у місцевих центрах зайнятості Тернопільщини упродовж 2017 року було зареєстровано 1399 безробітних демобілізованих учасників АТО, з них 48 - мали інвалідність. Найбільше колишніх воїнів звернулося до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості – 203 особи, Гусятинського – 112, Теребовлянського – 105, Борщівського районних центрів зайнятості – 103.

З початку 2018-го через центри зайнятості області шукали роботу 403 захисники Вітчизни.

«Ці люди, які пережили жахіття війни, потребують особливої нашої уваги та підтримки, – сказав директор ОЦЗ Василь Олещук. – У співбесіді з кожним з них ми враховуємо ряд соціальних, емоційних, психологічних аспектів; кожному добираємо відповідну програму сприяння зайнятості з індивідуальним набором заходів і послуг. Усім їм надаються консультації з метою сприяння у працевлаштуванні, започаткування власного бізнесу, залучення до тимчасової зайнятості, щодо можливостей професійного навчання чи перенавчання за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття».

У 2017 році було працевлаштовано 292 колишніх воїна, з них 13 - за умови компенсацій роботодавцям витрат єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, 6 отримали допомогу по безробіттю одноразово для організації підприємництва, – додав Василь Олещук. – 73 демобілізованих учасники АТО пройшли профнавчання Після закінчення навчання 65 безробітних цієї категорії працевлаштовано. До громадських та інших робіт тимчасового характеру залучено 69 осіб.

Уже цьогоріч, завдяки службі зайнятості, роботу знайшли 22 атовці.

Загалом, починаючи з 2015 року по 9 лютого 2018-го за сприяння центрів зайнятості області вдалося працевлаштувати 715 колишніх воїнів.

За станом на 09.02.2018 для 337 колишніх учасників АТО продовжується пошук підходящої роботи. Допомогу по безробіттю отримують 250 осіб.


Повернутися
19.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...