"Ігри героїв" у Тернополі: сильні тілом та духом

На всеукраїнські аматорські спортивні змагання з кросфіту "Ігри Героїв" у Тернопіль 10 лютого з'їдуться учасники з різних областей. Це люди з обмеженими можливостями. Змагання відбуватиметься у ТРЦ "Подоляни" орієнтовно з 10 до 18.00. Вхід вільний.

 "Ігри Героїв" відбуваються кілька разів на рік у різних містах. Перші такі змагання з кросфіту провели у 2016-ому році.

- Участь у них беруть спортсмени, які втратили кінцівки. більшість учасників проекту - бійці АТО, - каже один з співорганізаторів "Ігор Героїв" у Тернополі Андрій Гуменний. - А також всі спортсмени з обмеженими можливостями, які не здаються та ведуть активний спосіб життя. Щоб стати учасником змагань потрібно бути підготовленим спортсменом, який може показати відповідний результат. - Це люди, які постійно працюють над собою, вдосконалюються, - продовжує Андрій. - Ті, хто проходить відбір, беруть участь далі. На ці змагання ми очікуємо від 15-ти до 25-ти учасників з різних областей. Є вже кілька заявників.

Серед учасників майбутніх змагань є і тернополянин - 35-річний Святослав Олійник, який  також  є співорганізатором проекту. Святослав у інвалідному візку з 2012-ого року. З чоловіком трапився нещасний випадок, коли він працював на судні в Норвегії.  - Полетів з висоти вісім метрів і впав в трюм, - розповідає чоловік. - Напарник не втримав. Перших кілька днів в мене щось дурне в голові крутилось, але потім я зрозумів, що депресія не допоможе. І потрібно ставити себе не ноги, проходити реабілітацію. І пізніше я почав займатись у спортзалі в свого друга. До того я з 13-ти років займався боксом. Щоб підготуватись до змагань, Святослав тричі на тиждень займається у залі. Також має спеціальне обладнання для занять вдома. Це уже 9-ті "Ігри Героїв", в яких Святослав Олійник бере участь. У 2017-ому на міжнародних змаганнях серед учасників на інвалідних візках посів третє місце.  – Змагання для хлопців - це свого роду реабілітація: і психологічна, і фізична, - каже Святослав. - Це ніби кросфіт. Одні змагання у нас проходили в Харкові. Ми приїжджали до поранених в госпіталь. І там лежав 19-річний хлопчина з ампутованою ногою. Він подивився, як учасники займаються і він вже тоді хотів приймати участь та займатись.   

 Якщо серед тернополян з обмеженими можливостями, які займаються спортом, є охочі взяти участь у "Іграх Героїв", то можуть залишити заяву в групі у соцмережі Facebook Незламний ДУХ Тернопілля або в подію "Ігри героїв в Тернополі". 

 - Змагання відбуватимуться протягом дня - 10 лютого, - продовжує Андрій Гуменний. - Переможців визначатимуть у трьох категоріях: спортсмени на візках, спортсмени з протезом нижніх кінцівок, спортсмени ампутацією верхніх кінцівок. Для них розроблені різні вправи.  Щодо призів для учасників та переможців, як кажуть організатори, цим питанням займаються спонсори. До слова, якщо у Тернополі є охочі підприємців підтримати проект, то теж можуть долучитись.  - Ми будемо раді людям, які хочуть допомогти тим хлопцям, які є взірцем для нас, які не здаються, - каже Андрій Гуменний. - Хотілось би ще, щоб у тернопільських спортклубах з розумінням відносились до людей з обмеженими можливостями, учасників АТО. Щоб для них виділяли час на безкоштовні заняття. Зараз у Тернополі є лише кілька залів, які йдуть назустріч.  

https://te.20minut.ua


Повернутися
08.02.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...