Анекдоти

— Ходив здавати іспит?

— Ходив.

— А який квиток витягнув?

— Вiйськовий.

 * * *

 Якщо з хорошою компанією і з достатньою кількістю горілки потрапляєш на природу, то вже немає особливої різниці — гриби ловити чи рибу збирати.

 * * *

 Через жахливі затори у витверезник привезли абсолютно тверезого клієнта.

 * * *

 Дружина повертається додому з роботи.

— Люба, ти помітила, як я відремонтував годинник iз зозулею?

— Так, тепер вона через кожні п’ятнадцять хвилин висувається і запитує: «Котра година?»

 * * *

 Бензозаправка, висить табличка: «Бензину немає взагалі!».

Хлопець підходить до каси й цікавиться:

— А чому «взагалі»?

**

— Семене Марковичу, кажуть, ви були в стрип-клубi?
— Так. Поклав у бiкiнi дiвчинi 50 доларiв, а звiдти вийняв 100 євро. І вiдпочив, i заробив грошей.

**

Лист батька синові-студенту:
— Висилаю тобі сто гривень, як ти і просив. Тільки запам’ятай: сто пишеться з двома нулями, а не з трьома.

**

Батько — синові:

— Ти куди зібрався?

— На побачення з дівчиною.

— Сміття винеси.

— Тату, заздрість — погане почуття!

 * * *

 Дівчина прийшла до ворожки.

— Мене люблять двоє хлопців. Скажи, кому з них пощастить?

Ворожка розклала карти, потім уважно подивилася на дівчину.

— Пощастить Ігорю — твоїм чоловiком стане Петро.

 * * *

 На автозаправці касир попереджає блондинку:

— Вiдсьогоднi бензин подорожчав.

— Добре, налийте мені 50 літрів учорашнього.

 * * *

 Заблукали два грибники. Ледве пересуваючи ноги, вийшли вони на галявину. А там прапорщик стоїть. Вони його запитують:

— Ми на станцію правильно йдемо?

— Яке там правильно? Гомiлковий суглоб вихляє, удар стопи не чіткий, та й узагалі не в ногу.

 


Повернутися
30.01.2018
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...