Новий рік іде, грип несе!

У Тернополі й області за останні кілька днів на грип та ГРВІ захворіло понад дві тисячі людей.

На території області захворюваність грипом та ГРВІ утримується на рівні сезонної, відповідає середньому показнику для даної пори року, не перевищуючи епідпорогові значення.

Загальна захворюваність на грип та ГРВІ за останні 7 днів склала 215,8 випадків на 100 тисяч населення, що становить 41,8% до розрахункового показника визначення початку епідемії (516 випадків на 100 тис. населення).

За останній тиждень (18.12. — 24.12.2017р.) кількість захворілих знизилась у порівнянні з попереднім тижнем поточного року на 3,7% (2279 випадків проти 2365). Питома вага дітей до 18 років серед хворих склала 65,3% (1489ос.), школярів – 51,2% від усіх захворілих дітей (762 ос.). Зниження захворюваності серед дітей з попереднім тижнем складає 0,6%, серед дітей шкільного віку – 4,4%.

Госпіталізовано за звітний тиждень 138 осіб, із них 100 дітей (72,5%). Кількість госпіталізованих зросла на 20% (госпіталізовано на 50 тижні 115 осіб).

Основним заходом специфічної профілактики грипу є вакцинація. Вона здійснюється протигрипозною вакциною, що відповідає прогнозованому штаму і містить антигени (білок) одразу трьох штамів вірусу грипу, які відбираються на основі рекомендацій ВООЗ.

http://www.gazeta-misto.te.ua


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...