У ЧЕРНІВЦЯХ КОЛИШНІЙ СТОЛЯР ВИРОСТИВ УНІКАЛЬНИЙ ТРОПІЧНИЙ САД З ЕКЗОТИЧНИМИ ФРУКТАМИ

У буковинській теплиці чернівчанин створив тропічний сад. У саду є такі різновиди цитрусових, які важко знайти навіть у супермаркетах.

Іван Галів виростив власну оранжерею з екзотичними фруктами. Ананаси, ківі, лимони та мандарини – що тут тільки не  росте.

Як йдеться у сюжеті ТСН, Іван викупив закинуту пилораму і на її місці почав зводити теплицю. Односельці  крутили пальцями біля скроні, а дружина лише дивувалась наполегливості чоловіка.

Понад два роки роботи – і нині у п’ятдесятиметровій теплиці – десятки тропічних культур. Чимало адаптованих під наші кліматичні умови.

Іван Галіп із дитинства мріяв про власні ананаси, банани та цитруси. У свою мрію Іван вклав роки важкої праці та десятки тисяч гривень. І от замість звичайних помідорів і огірків збирає екзотичний урожай.

Тут можна знайти плоди лимону сорту F2, виведеного вітчизняними агрономами. Їх вага може сягати півтора кілограми. Також є й такі різновиди цитрусових, які важко знайти і у супермаркетах.

У теплиці чоловік працює цілими днями, адже тропічні фрукти дуже примхливі. Вже навесні Іван планує продавати розсаду та плоди.  І вже має чимало замовлень з різних міст України.

https://tsn.ua


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...