Діти зі Сходу колядуватимуть на Тернопіллі

 6 січня до Тернополя  на час Різдвяних свят прибули діти з Лисичанська.

Захід відбувається з ініціативи ГО «Рада Мирних ініціатив» та за сприянням відділу управління у справах сім’ї та молоді Тернопільської ОДА.

Десять дітей у супроводі двох вчителів прибули до Тернополя з навчально-виховного комплексу «Гарант» м. Лисичанськ.

Одна з вчителів вже раніше була в Зарваниці на відпочинку, всі інші – вперше на Західній Україні. До акції долучились учні 27-ї, 10-ї шкіл та вчителі 2-ї школи. Багато з тих, хто приймає дітей – роблять це не вперше. Якщо беруть таку волонтерську ініціативу значить вбачають в цьому сенс, зміст і можливість подарувати добро, щоб діти побачили західну Україну. Ми повинні краще пізнати їх, а вони нас! – каже волонтер організації «Рада мирних ініціатив» Тетяна Курганнікова. – Діти повинні побачити культурні надбання Тернопільщини, щоб відчути родинне тепло. Це велике бажання поділитися радістю Різдва, бо їм багато довелось пережити. Хочеться щось добре для них зробити, відкрити світлу сторінку в їхньому житті – свято Різдва!

Захід проводитиметься до 11 січня. Метою акції є підтримка та розвиток співпраці із вчителями і волонтерами Східних регіонів України та реабілітація жителів прифронтової зони.

Організатори заходу дякують усім хто долучився до цієї акції: волонтерам, сім’ям, які прийняли дітей до себе на ночівлю, підприємцям та фірмам, що забезпечили туристичні поїздки та відвідування цікавих місць Тернопілля.

http://teren.in.ua/


Повернутися
08.01.2018
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...