Троє тернопільських бійців звільнили з полону

 Тернопілля зустріло своїх героїв, котрі, на щастя, уже перегорнули для себе страшну сторінку перебування у ворожому полоні.  Вранці 30 грудня рідні, друзі, волонтери та просто небайдужі волиняни зібрались га театральному майдані, аби  зустріти своїх земляків. Нагадаємо, з полону російськ-терористичних військ 74 військовополонених, серед яких було й троє наших земляків, звільнили 27 грудня. Серед звільнених троє хлопців з Тернопільської області:  Олексій Кодьман, Василь Гулька та Володимир Бачинський.

Довгоочікувану свободу наші бійці отримали завдяки старанням та зусиллям багатьох людей – їхніх рідних, влади та волонтерів, які щодня робили надможливе, аби тільки повернути їх з полону. І тепер новий 2018 рік наші воїни зустрінуть разом зі своїми близькими та проведуть різдвяні свята у родинному колі, спробуючи залишити усі негаразди та пекло полону позаду.  

Нагадаємо, Олексій Кодьман та Василь Гулька потрапили в полон у листопаді 2015-го під час виконання бойового завдання, а Володимир Бачинський – у січні 2016-го. Весь цей час тривали перемовини щодо їх звільнення і лише тепер за формулою 74 на 306 наших бійців відпустили. Серед них 16 перебували в полоні луганських бойовиків, ще 58 – у полоні донецьких.

 «Емоції радості, щастя, хвилювання та безмежної любові, – зазначив Степан Барна, – сьогодні відчувають не тільки родини, які зустрічають своїх синів, чоловіків, братів… Я також переймався цієї проблемою, відчував її протягом останніх двох років, бо часто бачився з родинами, спілкувався з ними, чув багато прохань, клопотань, молитов щодо повернення хлопців з полону. І найважливіше те, що всі троє Олексій, Василь та Володимир повернулися додому».

Степан Барна наголосив: дуже важливо, що ми нарешті перегорнули для себе одну із страшних сторінок цієї жахливої бандитської війни, котра має місце сьогодні на Сході України. «Тепер наше завдання – зробити все, щоб хлопці максимально повернулися до життя, створити їм умови для їхньої самореалізації. Я у розмові чув, що є бажання продовжити службу в Збройних силах України, буду цьому тільки радий, і будемо підтримувати їх та допомагати», – підкреслив голова ОДА.

 http://www.oda.te.gov.ua/main/ua/news/detail/149382.htm


Повернутися
31.12.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...