Анекдоти

Тільки в нашій країні люди, які живуть на прожитковий максимум, встановлюють нам прожитковий мінімум.

 * * *

 Приходить чоловік влаштовуватися на роботу бухгалтером. Його запитують:

— Де ви працювали, що вмієте?

— Я фахівець iз морської бухгалтерії.

— Що за бухгалтерія?.

— Усе просто: 50% — мені, 50% — вам, і кінці у воду.

 * * *

 Студент з іншого міста розмовляє з мамою.

— Як ти живеш, чи добре годують?

— У нас триразове харчування, годують у понеділок, середу та п’ятницю.

 * * *

Одинадцятикласник — другу:
— Я знаю, чому День захисту дітей вiдзначають 1 червня. Тому що 31 травня всі школярі приносять додому щоденники з річними оцінками.

 * * *

— Це просто неймовірно, чим зараз займаються медики! — каже начальник виробничого відділу.

— Сьогодні Новікова відпросилася з роботи в поліклініку, а повернулася з новою зачіскою!

 * * *

 Державна комісія приймає новий будинок. Голова каже виконробу:

— Чи не здається вам, що вбудовані шафи занадто великі?

— Які шафи? — дивується виконроб, — це ж кімнати.

 * * *

 — Йде судове засідання. Слухають справу про ДТП.

Постраждалий:

— Після виступу адвоката винуватця ДТП у мене таке враження, що в мене просто не було машини.

 * * *

 У магазинi багатодiтний батько запитує продавця:

— Чим краще застелити підлогу в дитячій кімнаті?

Продавець:

— А скільки у вас дітей?

— Восьмеро.

— Я б вам порадив підлогу заасфальтувати.

 


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...