Курите? Жуйте корінь аїру!

Корінь аїру дуже гіркий, проте ця гіркота дуже потрібна нашому організму для запобігання захворюванням.

Корінь аїру дуже гіркий, проте ця гіркота дуже потрібна нашому організму для запобігання захворюванням на тиф, холеру, грип. Під час епідемії інфекційних захворювань висушений корінь аїру варто періодично жувати, а його настоєм полоскати горло та ротову порожнину. До того ж це зміцнить ваші зуби та ясна.

Сік із кореня цієї рослини підсилює зір, слух, пам’ять (потрібно періодично заживати по 5–10 крапель на день). Травники також рекомендують жувати висушений корінь аїру, аби позбутися печії, відвикнути від куріння.

При гастритах, виразках шлунка та дванадцятипалої кишки, захворюваннях нирок, втраті потенції варто заживати такий настій із кореня рослини: 1 ч. ложку подрібненого кореня залити 1 скл. окропу, прокип’ятити впродовж 3 хв та 1 год настояти. Пити по 1 ст. ложці три-чотири рази на день теплим.

При випаданні волосся ефективний настій, приготовлений із кореня аїру та оцту. Втирати щоденно у шкіру в ділянках облисіння.

Гнійні рани, виразки на тілі, фурункули найліпше посипати порошком із перетертого кореня рослини. А при захворюванні статевих органів допоможуть ванни (з розрахунку 30 г кореня аїру на 1 л води).

http://poradnyk.simya.com.ua


Повернутися
16.12.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...