Омеляну Мандзюку бджоли врятували життя

«Якщо виживу, змайструю вулик-церкву…»


«Бджоли – то моє спасіння», – каже тернопільський пасічник Омелян Мандзюк. Ця Божа комаха врятувала йому життя. Коли Омеляну Мирославовичу виповнилося 49 років, з ним трапилося нещастя. Він упав і отримав серйозну травму спинного мозку. У лiкарнi дружинi сказали, що «з дiагнозом забiй шийного хребта чоловiк не протягне довше як десять днiв».

Однак укуси бджiл вiдновили роботу паралiзованих рук i нiг пана Омеляна. «Я лежав у лiкарнi й тiльки думав: «Боже, вiдпусти мене, бо що ж бджоли будуть робити, коли помру?» -- пригадує пасiчник. -- Тодi в одному журналi побачив монастирську пасiку, де було зображено вулик у виглядi церкви. От я і поклявся: якщо виживу, зроблю такий же. Коли руки почали мене слухати, виконав свою обiцянку: змайстрував вулик-церкву. Згодом зробив другий, третiй... I тепер кожного року на свято меду привожу новий вулик-церкву. Нерiдко мене просять його продати. Я ж здебiльшого їх дарую, бо роблю кожен новий кращий за попереднiй. І нині 72-рiчний  Омелян Мандзюк не втомлюється возвеличувати бджолу-трудiвницю.


«Без бджолиних укусів почуваюся погано»


   Омелян Мирославович, як і його бджоли, ніколи не сидів на місці, усе життя трудився, не покладаючи рук.   Коли закінчив школу, вступив до Львівського автодорожнього технікуму. Згодом пішов працювати у Тернопільський відділок Львівської залізниці. Пропрацював там 30 років водієм вантажного автомобіля. А бджільництвом захопився у 20-річному віці, коли на день народження дід Макар подарував йому вулика. Відтоді він уже не міг розлучитися зі своїми трудівницями, розповідає бджоляр.

Влітку Омелян Мандзюк працює бiля вуликiв без верхнього одягу. Бджоли його обсiдають, i вiд їх жал вiн вiдчуває лише полегшення. А взимку, коли чоловiка не жалять бджоли, почувається погано – дається взнаки стара хвороба. Пан Мандзюк стверджує, що всi недуги можна вилiкувати завдяки бджолопродуктам, якi додають сили та здоров’я.

– Моя онука  Лiля пилком вилiкувала збiльшену печiнку, –  розповідає пасічник. – Коли ж через деякий час медики її знову обстежили, то жодних проявiв недуги не виявили. Моя дружина Вiра у холодну пору постiйно користується лляним рушничком, змащеним прополiсом. Вiн рятує її вiд болю голови, нежитю, кашлю…

Для профілактики Омелян Мирославович радить їсти мед постійно:

– У ньому є всi необхiднi для людського органiзму речовини. Ложка меду та склянка води  — i людина отримує весь денний набiр вiтамiнiв. Отодi про нерви та застуду забудете, шлунок нормально працюватиме, бо iмунна система буде в порядку. Пiсля Чорнобильської катастрофи мед, вiск, квiтковий пилок, бджолине маточне молоко повинен вживати кожен, адже це – вiдмiннi радiопротектори. Примiром, Японiя пiсля ядерних бомбардувань врятувала генофонд нацiї завдяки бджолопродуктам. Прополiс убиває шкiдливi мiкроорганiзми, ним лiкують рани та виразки, якi довго не гояться. Допомагає вiн при опiках i обмороженнi, запальних процесах, туберкульозi. Що й казати, у ньому 400 корисних для здоров’я компонентiв!

Сон на вуликах та інші цілющі методи

 Пасічник розповів як бджоли врятували ногу його родичу, яку лікарі вже хотіли ампутувати.

– Мені стало його шкода, дістав iз вулика цiлу бджолосiм’ю, загорнув у простирадло i порадив прикладати до ноги рій, – розповідає пасічник. – Жалячи ноги, комахи вiдновлювали  циркуляцiю кровi. Тож невдовзi чоловiк одужав.

Шість років тому Омелян Мандзюк на своїй пасічі звів апітерапевтичний будиночок.

– Влітку чи не щодня у ньому ночую, – каже пан Омелян. – Сон на вуликах цілющий, вранці прокидаюся оновленим і бадьорим.

Омелян Мирославович може годинами розповідати про життя бджіл. Чоловік говорить про своїх «коліжанок» з особливою любов’ю та зауважує: «Якби люди були такі ж працьовиті, добрі та здібні, то і життя наше було б солодким, наче мед».

Цілющі ліки

Насамкінець Омелян Мирославович  радо поділився з  читачами видання «В Яблучко» деякими рецептами ліків із бджолопродуктів:


 Екстракт пилку


180 г меду, 50 г пилку, 800 мл води. Мед розчинити у воді і, помішуючи, додати пилок. Суміш залишають на кілька днів до утворення ферментації при температурі 20 градусів. Вживають 3/4 склянки перед їжею. Перед вживанням добре розмішати.

Пилок рекомендується вживати при фізичному виснаженні організму, анемії, для відновлення сил після важких захворювань. Бджолиний пилок підвищує імунітет, а тому його радять вживати в періоди епідемій грипу. Людям, схильним до депресії, цей продукт також дуже корисний. Він підвищує настрій і позбавляє зневіри.

Бджолиний пилок полегшує стан людей, які сильно реагують на зміну погоди. Його рекомендують приймати за несприятливих метеоумов. Вважається також, що пилок має яскраво виражені антисклеротичні властивості. Він нормалізує кількість ліпідів у крові, чим запобігає наростанню склеротичних бляшок. Корисний він і для гіпертоніків, причому пилок знижує тиск значно м’якше, аніж синтетичні засоби. Взагалі, для лікування серцево-судинних захворювань пилок є універсальним засобом. Так, він покращує стан гіпотоніків, знімає запаморочення, запобігає головним болям. Хороший ефект дає пилок при ішемічній хворобі серця, пороках серця, кардіоневрозах, міокардодистрофії при ревматизмі.

Паралельний прийом бджолиного пилку підсилює дію фітотерапевтичних засобів. А комплексний прийом продуктів бджільництва (пилку, меду, маточного молочка) забезпечує найкращий ефект при хронічних захворюваннях легенів та інших органів дихання.


Прополісне масло


1 кг коров’ячого масла розтопити в емальованій посудині і охолодити до 80 градусів, помішуючи кілька разів, і, поки суміш тепла, проціджують і розливають у слоїки. Зберігають у темному, холодному, сухому місці. При неможливості приймання аерозольних інгаляцій їх можна замінити на парові вдома: нагріти на вогні до утворення пари однакову кількість меду та води і вдихати носом або ротом упродовж 20 хв.

Прополісне масло слід приймати всередину при туберкульозі, ангіні, запаленні легенів по 1 столовій ложці 3 р. на день за 1 годину до прийому їжі. Корисно змащувати хворі ділянки шкіри при лишаях і опіках.

Просочені  прополісним маслом тампони можна прикладати на 10-годин при хворобах шкіри, екземі, грибкових захворюваннях, тріщинах на сосках в період лактації. При нежиті змащуйте внутрішню поверхню ніздрів прополісним маслом.


Варто знати:


Нормальна добова доза меду – 100-150 г для дорослих,

30-50 для дітей, розділений на кількість прийомів. Мед рекомендується затримувати в роті. Кращий мед зацукрований темних сортів.

 
 

Повернутися
07.05.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...