«Хвороблива»... сковорідка

Як-то кажуть французи, гарна каструля — гарний обід. А ви впевнені, що посуд, яким користуєтеся кожного дня, є безпечним та не завдає шкоди вашому здоров’ю? Експерти Всеукраїнського державного науково–виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів кажуть, що аналіз «посудного» ринку України дав не надто втішні результати. Спеціалісти виявили 60 зразків посуду, які не відповідають показникам безпеки. Причому переважна маса шкідливих тарілок, стаканчиків та каструль приїхала до нас із Китаю, Тайваню, Туреччини.

Тефлон «потішить» канцерогеном

Останнім часом в українських господинь набув великої популярності тефлоновий посуд. Адже він швидко нагрівається, страва, що готується в ньому, не пригорає, та й мити його зручно. Проте варто забути тефлонову сковорідку або каструлю на плиті, як вона починає розжарюватися і виділяти перфлуорооктанову кислоту (PFOA) — речовину, яка може викликати рак. Для того, щоб не наїстися смажені з канцерогеном, треба слідкувати не лише за температурою покриття, а й за його цілісністю. Тому дослідники з центру стандартизації, метрології, сертифікації радять негайно позбутися тефлонового посуду, якщо на його поверхні помітні подряпини чи інші ушкодження.

Алюмінієва каструлька, в якій жінки так люблять готувати молочні каші (бо не пригорає), також приховує в собі загрозу людському здоров’ю. Молоко є лужним середовищем, тож під його впливом алюміній потрапляє в їжу. «Перебір» цього хімічного елемента в організмі може спричинити виникнення таких недуг, як хвороби Паркін­сона й Альцгеймера. А най­вразливішими до дії алюмінію є люди з хворими нирками. Тому спеціалісти радять використовувати алюмієвий посуд тільки для кип’ятіння води та приготування вермішелі, картоплі, нежирного м’яса та каш на воді. Нейтральні (не лужні) рідини не вимиватимуть алюміній у суп чи макарони.

Зручними у використанні є і вироби зі скла. Вони легко миються, на поверхні не утворюється накип. Скло не вступає у реакцію з їжею і, як результат, не виділяє шкідливих для організму речовин. Крім того, скляний жароміцний посуд визнаний найкращим для приготування їжі. Проте такий посуд є доволі крихким, може пошкодитися і потріскатися, тому потрібно дотримуватися усіх правил безпеки в роботі з ним. Крихкість є головним недоліком і посуду з порцеляни, фаянсу та кераміки. Тому їх теж потрібно використовувати обережно. Проте такий посуд є найбільш безпечним для здоров’я людини. Адже він є стійким до вологи, солей, кислот та лугів, з якими стикається у процесі експлуатації.

Чай у полістирольному стаканчику — перший крок до цирозу печінки

Яскраво розмальований пластиковий посуд — красивий і недорогий, тому й привабливий для покупців. Надлегкі тарілки, вироблені в Китаї й Туреччині, користуються підвищеним попитом. Утім дослідження українських експертів виявило загрозливий вплив такого посуду на організм людини. При контакті з гарячою їжею малюнки виділяють свинець, кадмій та інші «неапетитні» компоненти. Тому поцяцькований пластик краще використовувати як тару для цукерок, фруктів або печива.

При частому застосуванні поліпропілен виділяє формальдегід, який є міною вповільненої дії для організму. Токсична речовина подразнює дихальні шляхи, слизову ока, шкіру, згубно впливає на центральну нервову та серцево–судинну системи. При тривалому впливі на організм людини негативно діє на репродуктивні органи, викликаючи спадкоємну генетичну й хромосомну мутацію.

Небезпечними є також вироби з пластику полістиролу (тара, пакувальні плівки). Він жодним чином не реагує на холодні рідини, але якщо в стаканчик налити гарячі (70 градусів Цельсія і вище) чай, каву або інший напій, посудина починає виділяти токсичну сполуку — стирол. При регулярному вживанні стирол накопичується у нирках, а також спричиняє розвиток цирозу печінки.

Загалом дослідники радять не купувати підозріло дешеві китайські або турецькі тарілки, стаканчики й миски, які мають специфічний «хімічний» запах і дефекти форми та забарвлення. На здоров’ї краще не економити.


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...