Хай завжди буде сонце!

Українці вже встановили 2323 домашні сонячні електростанції

У III кварталі цього року ще 688 українських родин перейшли на сонячну енергію, що на 42% більше порівняно з II кварталом. Також, це втричі більше за аналогічний період 2016 року, коли лише 195 домогосподарств встановили сонячні панелі. За цей же період 2015 року таких родин взагалі було лише 38. Загалом з початку 2017 року сонячні електростанції встановили 1200 домогосподарств, що в півтора рази більше, ніж за увесь минулий рік.

Всього в Україні зараз налічують 2323 родини, що мають сонячні електростанції загальною потужністю 37 МВт і залучили для цього майже 35 млн. євро інвестицій.

Попит на СЕС пояснюють вигідним «зеленим» тарифом, що прив’язаний до курсу євро і дозволяє швидко повернути кошти, вкладені у сонячні панелі. Для тих, хто встановив їх у 2017 році (потужністю до 30 кВт) діє тариф 18,09 євроценти/кВт*год до 2030 року. Підтримує перехід на сонячну енергію і місцева влада: наприклад, на Львівщині з обласного бюджету домогосподарству повертають 22% річних за кредитом на сонячні панелі, а на Житомирщині – 20% суми кредиту.

«Сонячні електроустановки стають доступнішими пересічним громадянам. Це сигнал інвесторам, адже відкривається величезний ринок сонячних панелей, оскільки в Україні 6,5 млн. індивідуальних домогосподарств. Тому будівництво заводу з виробництва сонячних модулів буде вигідною справою та стане позитивним внеском в економіку країни», – сказав Голова Держенергоефективності Сергій Савчук. 

http://ecotown.com.ua


Повернутися
01.11.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...