У «фаворі» - бухгалтери та водії

Цьогоріч роботодавці Тернопільщини пропонували понад 30 тисяч вакансій

У Тернопільській області зберігається позитивна тенденція щодо збільшення кількості наявних вакансій. Про це повідомив директор обласного центру зайнятості Василь Олещук. Так, у січні-вересні 2017 року роботодавці пропонували 30477 вільних робочих місць або на 17,9% більше у порівнянні із цим же періодом 2016 року. Серед поданих у службу зайнятості вільних робочих місць 3,7% - із заробітною платою вищою від середньої по області, 53,7% - з мінімальною зарплатою. На 1 жовтня 2017-го актуальними були 2505 вакансій, т.ч. для  робітників – 1569. Також у базі даних служби зайнятості містилась інформація про 6910 пропозицій роботи, отриманих з інших джерел.
Найбільшим попитом в області користувались серед спеціалістів – бухгалтери, сестри медичні, інженери різних спеціальностей, касири, серед працівників робітничих професій - продавці, водії автотранспортних засобів, монтери колії, оператори котельні, охоронники, кухарі, офіціанти, працівники будівельних професій, електрогазозварники, електромонтери, швачки, трактористи, а також вакансії, які не потребують спеціальної підготовки – підсобні робітники, вантажники, прибиральники.
«Цьогоріч через службу зайнятості області шукали роботу більше 37,5 тис. осіб, з них 24,1 тис. мали статус безробітного, - поінформував Василь Олещук. – За сприяння центрів зайнятості Тернопільщини за січень-жовтень 2017 року вдалося працевлаштувати 19626 осіб, з них 7580 безробітних. З компенсацією роботодавцям витрат єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування отримали роботу 350 осіб зі статусом безробітного. Одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності дала можливість 15 безробітним відкрити власний бізнес. До участі в громадських та інших роботах тимчасового характеру залучено 2801 особу, після завершення яких майже 700 - працевлаштовано на постійні місця праці».
3853 безробітних проходили професійне навчання або підвищували кваліфікацію за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Завершили профпідготовку 3484 особи, з них 2712 вже працюють. За виданими у центрах зайнятості області ваучерами всього навчалися 48 осіб.
На одне вільне робоче місце в середньому по області претендувало 3 безробітних, найбільше у Шумському – 39, найменше - у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості - 1 безробітний.
Кількість безробітних в області на 1 жовтня 2017 року, у порівнянні з відповідною датою 2016-го, скоротилась на 13,1% та становила 8195 осіб. Серед них: половина - жінки, третина - молоді люди віком до 35 років, 40,8% - службовці, 48,7% – з вищою освітою.
Допомогу по безробіттю отримували 6895 осіб. Середній розмір цієї допомоги у вересні 2017 року становив 1683,25 грн.

Прес-служба Тернопільського обласного центру зайнятості


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...