Ех, яблучко, куди ти котишся? - До… Вєтнаму!

В’єтнам купуватиме яблука з Тернопільщини

Минулого тижня представники провінції Донг-най відвідали Тернопіль для укладання договору про поставку на сумму 500 тисяч доларів.

 Також в'єтнамці зацікавлені в експорті алкоголю і зерна. Нагадаємо, що Тернопільщина співпрацює з цією провінцією із 2001-го року. Цього року в селі Заруддя, що на Зборівщині, запрацювало українсько-в’єтнамське підприємство із переробки пластику.

 Генеральний директор експортно-імпортної торгівельної компанії провінції Чао Хао Хієп розповів “ТТБ”, що вони готові співпрацювати із областю і надалі, щоб втілити ще не один проект. Він зазначає, що зараз в'єтнамська сторона підписала пам’ятний договір про закупівлю яблук в тернопільського підприємства. Іноземці прагнуть, щоб спільна робота давала добрі результати в майбутньому.

http://business-companion.te.ua


Повернутися
22.10.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...