Анекдоти № 14


Етапи великого шляху:

— Путін підняв Росію з колін;

— Путін опустив ціни на горілку;

— Довелося починати заново...

* * *

Немає більш нудної теми, ніж президентські вибори 2018 року в Росії.

Головна інтрига майбутнього десятиліття — запровадять кріпосне право чи ні...

* * *

Коли слухаєш російський шансон, то створюється враження, що в’язниця — найбільш чудове місце на землі, де сидять талановиті освічені люди, які міцно люблять своїх мам.

* * *

Розмова на студентському весіллі:

— А що це наречена не їсть, не п’є?

— А вона не скидалася...

* * *

— Чому ви запізнилися на роботу?

— Пізно вийшов iз дому...

— А не можна було ранiше вийти?

— Уже пізно було раніше виходити...

* * *

Приходить чоловiк у бiблiотеку i запітує:

— У вас є книжка «Чоловiк — повелитель жiнок»?

— Фантастика в нас на другому поверсi.

***

Сановитий чиновник збиває двох людей на пішохідному переході й запитує суддю:

— Які тепер наслідки будуть?

— Ну, тому, хто головою лобове скло пробив, років 5 — за напад і спробу пограбування, а тому, хто в кущі відлетів, можна і всi 8 — до всього ще й спроба втекти з місця аварiї.

***

Алло. Любий, ти з чим картопельку будеш на вечерю?

— З м’ясом.

— Я так i знала — вже купила чипси з шинкою.

* * *

Найкраща дієта — шопінг без грошей: зайві кілограми виходять слиною!

* * *

— Я чув, ти машину купив?

— Так, така гарна річ, тепер усе встигаю! Уявляєш, сьогодні з’їздив по запчастини, потім заправився, в автосервіс заїхав масло змінити, в магазин по тосол заїхав, техогляд пройшов. І як би я все це без машини встиг?

* * *

— І що це за новий Славік у тебе в контактах на телефоні? Я туди подзвонила, а там жіночий голос! І як це розуміти?!

— А дуже просто! Там така сама дурепа схопила телефон, щоб послухати, що за новий Сергій у Славіка в телефоні.

* * *

— Льова, я у захватi вiд ваших почуттiв! Ви з Софою разом живете вже 30 років і, гуляючи містом, завжди тримаєтеся за руки!

— Сьома, якщо я її відпущу, вона обов’язково що-небудь купить.

***

На сайті знайомств.

— Якого ти зросту?

— 140.

— Ти просто маленька принцеса.

— А скільки важиш?

— Важу ще менше — 120.

* * *

Люблю, коли мене запитують: «Як справи?».

Це дозволяє зберігати ілюзію, що по мені ще не видно.

* * *

Чим цар відрізняється від президента?

Цар знає, що якщо він розікраде країну, то нічого не залишиться його дітям. Президент знає, що якщо він НЕ розікраде країну, то нічого не залишиться його дітям.

 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...