Щоб здорово жити, нема чого… сидіти!

Кожен офісний працівник (крім тих, кому надзвичайно пощастило) бодай раз у житті мав «пекельний тиждень» або кілька днів, коли на роботі треба було не просто засиджуватися допізна, а мало не ночувати в кабінеті. Причому людина залишається практично прикутою до двох найважливіших для неї об’єктів у всесвіті: комп’ютера і телефона. Проект горить, терміни здачі минули ще вчора, клієнти не беруть трубку, інтернет «відрубається», комп’ютер зависає, клавіатура мало не димиться від швидкісного клацання, і саме тоді, коли найбільше поспішаєш, раз у раз виникають дрібні неприємності. У всій цій божевільні годі навіть на хвилину відірватися від стільця — не те що пообідати, навіть на туалет часу немає, терпиш до останнього, бо ж стовідсотково саме зараз, коли ти вийдеш із кабінету, пропустиш найважливіший дзвінок... А коли цейтнот минає, то ніби ніхто не прикручує ланцюгом до столу, але вставати і розминати м’язи все одно не хочеться. Поки перевіриш електронну пошту, проглянеш потрібні (по роботі) та цікаві (для себе) сайти, переробиш усе, що запланував, то незчуєшся, як і вечір настав. Нарешті ноги отримують інше навантаження — ідуть до ліфта, до машини, до під’їзду...

Лікарі кажуть, що такий спосіб життя дуже нагадує повільне самогубство. Оскільки останні дослідження довели: тривале сидіння скорочує життя офісних працівників у кілька разів, повідомляє агенція «Медлінкс». За даними дослідження Medical Coding, чоловіки, які проводять шість годин на день сидячи, на 20% більше схильні до ризику померти у молодому віці, а жінки — аж на 40%.

«Сидіння на місці не просто робить нас товстими, ледачими і слабкими, воно ще й забирає у нас роки життя», — попередили вчені.

Науковцi пояснюють, що поки людина сидить, у її організмі відбуваються некорисні процеси: електрична активність м’язів падає до нуля, спалювання калорій скорочується до однієї за хвилину, знижується вироблення ензимів, які синтезуються в клітинах і в багато разів прискорюють обмін речовин. Хребет зазнає постійного навантаження, виникає ризик різних викривлень. М’язи не тренуються, як і судини кровоносної системи. Тому люди з сидячою роботою схильні до захворювань серця удвічі більше за тих, хто змушений стояти або ходити.

Як стверджують дослідники, сучасна людина майже не замислюється над тим, як багато часу вона проводить, сидячи за столом — за комп’ютером, у розмовах по телефону. А тим часом стиль життя теперішніх гомо сапієнс став абсолютно сидячим: уперше в історії людства середній показник часу сидіння у світі досягає 9,5 години. Люди сидять довше, ніж сплять! Бо середньостатистична людина витрачає на сон близько семи годин...

Вчені попередили, що «білі комірці», які проводять більшу частину робочого часу за комп’ютером, починають відчувати проблеми зі здоров’ям уже через кілька років служби. «Якщо ви сидите більше шести годин на день, то маєте на 40% більше шансів померти через 15 років із моменту початку вашого сидячого життя», — резюмували медики.

Також фахівці розвінчали міф про те, що відвідування спортивної секції раз чи два на тиждень може компенсувати ту шкоду, якої людина зазнає під час занадто тривалого сидіння на роботі. Насправді врятувати здоров’я і продовжити роки може тільки зміна способу життя. «Аби жити довше і здоровіше, вам треба скоротити час сидіння до трьох годин на добу», — впевнені у Medical Coding.

 

ДО РЕЧІ

Аби хоч якось зменшити шкоду, яку завдає сучасним людям тривале сидіння, треба витрачати понад 30 хвилин на активні фізичні вправи, а також використовувати будь–яку можливість для того, щоб встати і прогулятися по офісу.

Також лікарі рекомендують максимально скоротити час, який мешканці великих міст проводять сидячи поза офісом без великої необхідності.


Повернутися
13.10.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...