Замість валер’янки- домашня тваринка

Котики і собачки, яких так люблять самотні пенсіонери, насправді не тільки розважають своїх господарів, а й підтримують їхнє здоров’я. У психології та медицині є навіть такий корекційний напрям — «анімалотерапія» — лікування за участю тварин. Як повідомляє «Медпортал», на сьогодні науково доведено, що тварини здатні здійснювати на людину дуже сприятливий вплив — як психологічний, так і фізіологічний.

Учені помітили, що в будинку, де є домашні улюбленці, діти виростають здоровішими, більш відповідальними й товариськими, ніж ті, в кого вдома тварин немає. Пояснень цьому є кілька.

По–перше, завжди добре, коли з тобою поруч є жива істота, яка тебе любить просто за те, що ти є. По–друге, тваринам під силу реагувати на наші емоції, вони можуть заспокоювати, відвертати увагу від поганих емоцій та навіть фізичного болю. Крім того, тварини здатні «лікувати» своїм теплом, вовною, енергетикою. Тому самотнім і хворим людям завести звірятко радять навіть лікарі. Єдине протипоказання до такої терапії — якщо пацієнт настільки хворий, що фізично не може сам подбати про «вихованця».

Цікаво, що кожна жива істота має не тільки власний характер та особливості поведінки, а й різний спектр «лікувальних послуг». Наприклад, собаки, особливо великих порід (наприклад, лабрадори) буквально фонтанують енергією і підживлюють нею своїх господарів. Тому для людини, яка часто застуджується, почувається млявою, страждає від хронічної втоми і занепаду сил, пес стане і другом, і «лікарем».

Коти ж «працюють» з різними болячками інакше — лягають на місце, де болить, і витягують на себе негативну енергетику. Особливо це допомагає хронічно хворим пацієнтам (наприклад, тим, хто має хронічний панкреатит, гастрит, проблеми з печінкою, жовчним міхуром тощо). У таких випадках людина може пити таблетки пригорщами, але з часом ефективність ліків зменшується, проблема нікуди не зникає і відчуття важкості чи болю в певному місці стає постійним. Кицька, звісно, теж не може повністю усунути хворобу, зате може на деякий час зняти біль. Людині стає трохи легше, тож якість її життя покращується.

 До слова, саме останніми роками анімалотерапія стала набувати великої популярності. У рамках експериментів новатори залучають до лікувального процесу не тільки традиційних домашніх улюбленців, а й екзотичних тварин. Дельфіни, слони, корови, папуги, ручні білки, ящірки і навіть змії — це не повний перелік тварин, чий вплив на здоров’я людини досліджували фахівці. Але найбільш відомим і доступним для широкого загалу «зоолікарем» поки залишається кінь.

Контакт із кіньми не тільки покращує психічне здоров’я та «вирівнює» психосоматику. Завдяки потужній енергетиці коней, високій температурі їхнього тіла людина отримує прогрівання, яке випромінюють хвилі певної довжини. Завдяки цьому, при правильно підібраній схемі лікування, фахівці можуть «підняти на ноги» навіть дуже важких пацієнтів.

 

ЦІКАВО

Спостереження за акваріумними рибками знімає стрес. Саме тому акваріум лікарі зазвичай радять завести людям, які страждають від неврозів та депресії. А ще рибки викликають у людей почуття радості та благополуччя, сприяють підвищенню інтелектуального рівня, допомагають уникати серйозних помилок у житті і навіть зміцнюють сімейні відносини. Крім того, акваріум чудово коригує мікроклімат, а вода, яка випаровується, зволожує повітря, робить його корисним для здоров’я та легким для дихання, що вкрай важливо для профілактики астми і застуд.

Спілкування з гризунами допомагає невпевненим у собі людям подолати замкненість, комплекси і страх перед аудиторією. Крім того, хом’яки, миші та кролики лікують хвороби суглобів, а білі щури «спеціалізуються» на неврозах.

Власник птахів стає життєлюбом, у нього підвищується працездатність і творча активність. Причому пісні канарок прекрасно знімають напругу, заспокоюють і покращують настрій. Хвилясті папужки полегшують болі в серці, а великі папуги — найкращі помічники при лікуванні шкірних захворювань і неврозів.


Повернутися
29.09.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...