Що заробляємо, те проїдаємо

Держкомстат укотре підтвердив відому українцям істину: більшості наших громадян не вистачає коштів на здорову й недешеву їжу. Скажімо, у 2011 році середньостатистичний співвітчизник витратив на харчування 53% своїх доходів. Такий показник ставить Україну в один ряд iз такими соціально неблагополучними країнами, як Ефіопія, Конго і Перу, повідомляє «ТСН». Для порівняння, в країнах Євросоюзу їжа забирає не більше 20% місячного заробітку.

«Чим більший відсоток, який йде на їжу, в загальному доході середньостатистичної сім’ї, тим бідніша держава. Зверніть увагу, в соціально розвинених країнах, наприклад у Великобританії, на їжу йде не більше 10% доходів сім’ї, у Німеччині — 12%, у США — всього 7%», — зазначає Марія Лисенко, член громадської організації «Здоров’я».

За словами дієтолога Анни Ковальчук, середньостатистичний українець у день з’їдає близько 40 грамiв білка, а потрібно вдвічі більше. «У раціоні наших громадян не вистачає сиру, молока й риби. Більш–менш нормально щодо овочiв, але це тому, що ці продукти порівняно дешеві в нашій країні», — каже дієтолог. За її словами, часто незбалансована дієта є основною причиною багатьох захворювань: «Ризик смертності у тих, хто вживає нездорову їжу, їсть мало корисних продуктів, майже в два рази вищий, ніж у тих, хто стежить за своїм харчуванням».

Аналогічні дані наводить Каролінський інститут у Стокгольмі — співробітники цієї установи провели дослідження і дійшли висновку, що ті, хто не дотримувався принципів правильного харчування, мали на 21% вище ризик смертності від різних захворювань і на 27% вище ризик смертності від серцево–судинних захворювань.

А додайте ще й низьку якість продуктів харчування, що для нашої держави вже норма. Посилаючись на дані Держспоживінспекції, Марія Лисенко стверджує, що в Україні, наприклад, близько 97% ковбасних виробів містять синтетичні речовини і різні фарбники. Те саме стосується й інших продуктів.

Крім цього, виробники часто (за інформацією Держспоживстандарту, майже в 80% випадків) вводять покупця в оману — вони замінюють ін­гредієнти дешевшими і не завжди безпечними для здоров’я.

Так, за даними Держспоживстандарту, найбільше фальсифікату виявляють у м’ясній і молочній продукції. У молоці, вершковому маслі, твердому сирі та сметані часто знаходять рослинні жири, яких там бути не повинно, в ковбасах і сосисках — сою, барвники і консерванти.

Усього за 2011 рік фахівці Держспоживстандарту перевірили 200 тонн молочних продуктів. Як наслідок, 35% товару було забраковано та знято з реалізації. На м’ясному ринку фальсифікату не менше. З перевірених у минулому році 400 тонн м’ясопродуктів було забраковано 36%. Основні нарікання: більше, ніж зазначено в складі, вологи в ковбасі, наявність крохмалю, невідповідності з мікробіології.


Повернутися
22.09.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...