Сіють, віють, посівають: настав час для озимини

Окремі господарства деяких південних та східних регіонів розпочали осінню посівну.

 Станом на перше вересня під урожай 2018 року при прогнозі 7,2 мільйона гектарів озимими культурами встигли засіяти площу майже  у 12 тисяч гектарів. Як повідомляє прес-служба Мінагрополітики, у розрізі культур проведено посів:

 — озимої пшениці та тритикале на площі 10,7 тис. га при прогнозі 6,1 млн. га;

— жита на площі 0,6 тисячі гектарів при прогнозі 161 тисяча;

— ячменю на площі 0,5 тисячі гектарів при прогнозі 926 тисяч;

— озимого ріпаку на площі 574 тисячі гектарів при прогнозі 777 тисяч.

 Паралельно в Україні триває збирання пізніх зернових. На початок вересня вже зібрано кукурудзи 26 тисяч тонн iз площі 7 тисяч гектарів, соняшнику — 242 тисячі тонн iз площі 158 тисяч гектарів, сої — 25 тисяч тонн iз площі 15 тисяч гектарів.

 Цукрових буряків на цю дату зібрали 74,4 тисячі тонн iз площі 1,6 тисячi гектарів.


Повернутися
14.09.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...