Активісту у Кременці підпалили машину


27 квітня близько 2 години ночі до чергової частини Кременецького райвідділу міліції надійшло повідомлення, що у райцентрі на вулиці Шевченка горить автомобіль.

На місце події одразу виїхала слідчо-оперативна група. З’ясувалося, що в дворі багатоповерхівки загорівся автомобіль марки «Ауді», який належить заступнику голови громадської організації «Народна рада».

Пожежники оперативно прибули на місце події, вогонь загасили, але автомобіль врятувати не вдалося.

За однієї із версій фахівців, ймовірною причиною пожежі міг стати підпал.

Дані про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за правовою кваліфікацією, яка підпадає під частину 2 статті 194 Кримінального кодексу України (умисне знищення або пошкодження майна). Проводиться розслідування.

Правоохоронці звертаються до всіх, хто має будь-яку інформацію щодо цієї події, повідомляти за номером у Кременці код (03546) 2-22-45. Конфіденційність гарантується.

 

Повернутися
30.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...