Анекдоти

— Ось ми недавно в гори піднялися, вирішили шашлик посмажити, а багаття розпалити не змогли.
— Напевно, високо забралися, кисню не вистачало.
— Ти чув, що розумні люди кажуть — кисню не вистачало! А ти казав: дрова потрібні, дрова.

**

Бабуся та онука відвідують цвинтар, онука запитує в бабусі:

— Хіба в одній могилі можна поховати відразу двох людей?

— Звичайно ж, ні. А чому ти запитуєш?

— Рiч у тiм, що я побачила на одній iз могил напис: «Тут похований юрист і чесна людина».

 * * *

 Дізналися якось три одеситки, що чоловіки їм зраджують. Пронюхали, що в їхніх чоловіків зустріч призначена з коханками в одному розкiшному ресторані. Вирішили туди навідатися. Зайняли столик i спостерігають. Першим Ізя заходить iз  жінкою з глибоким декольте, за ним — Льова, приводить розкішну брюнетку. Останнім iде Жорик i веде золотоволосу красуню! І тут Жорика законна дружина вигукнула:

— Таки наша — найкраща!

**

— Сусiде, ваші джинси я вчора випрала, відпарила, і вони стали коротшими. Так що підшивати їх зов­сім не треба.
— Так це виходить, що я вам учора даремно шоколадку презентував?

**

Сніданок. За столом сидять чоловік і жінка.

Він:

— Зроби мені бутерброд iз маслом та ікрою.

Вона акуратно намазує все на хліб. Він з’їдає.

— Зроби ще!

— Не буду. Це була демонстраційна версія турботливої жінки. Ліцензійну версію ти зможеш придбати тільки після реєстрації шлюбу.

 * * *

 — Люба, ти не уявляєш, скільки з мене здерли в ресторані за чашечку кави! Але є на світі справедливість.

— Що ти маєш на увазі?

— Коли я вже їхав додому, то виявив у себе в кишені три срібні ложки.

**

— Сусiде, ваші джинси я вчора випрала, відпарила, і вони стали коротшими. Так що підшивати їх зов­сім не треба.
— Так це виходить, що я вам учора даремно шоколадку презентував?

**

Знаєте, чому чоловіки п’ють за жінок стоячи?
— Щоб ніхто не сичав у вухо: «Досить тобі вже!».

**

— Скажи, а що таке гламурна тусовка?

— Це коли багато-багато людей. Сорочки в усіх м’яті, джинси порвані, а на голові волосся стирчить у різні боки.

— Я ж казав, ми вчора на гламурній тусовці були, а ти «витверезник, витверезник».

 * * *

 Приходить чоловiк у пологовий будинок. До нього виходить медсестра:

— У вас хлопчик, 3700.

Той, дістаючи гаманець:

— Ти дивись, так дешево.

 * * *

 У клініці «Хірургія ока» йде операція. На операційному столі лежить хворий. Хірург схиляється зі скальпелем до ока хворого, а той шепоче:

— Пам’ятайте, минула операція була невдалою.

— А хто старе згадає, тому...

 * * *

 Одіссея — яскравий приклад того, які «казки» може вигадати чоловiк, пояснюючи своїй дружині, де він блукав останні п’ятнадцять років.


Повернутися
18.08.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...