Аграрні виші теж мають свій «топ найкращих»

Освітній ресурс «Освіта.ua» опублікував консолідований рейтинг вищих навчальних закладів України 2017 року.

 В якості вихідних даних для його складання використали найбільш авторитетні національні та міжнародні рейтинги вузів України: «Топ-200 Україна», Scopus та «Вебометрикс».

 Кожен із цих рейтингів використовує різні критерії оцінювання вищих навчальних закладів.

 Серед інших відібрали й вищі навчальні заклади аграрного профілю та визначили їх рейтингові позиції.

 Перший щабель серед профільних вишів зайняв Національний університет біоресурсів і природокористування (НУБІП), другий — Сумський національний аграрний університет (СНАУ), третій — Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка.

 До топ-десятки також увійшли Миколаївський національний аграрний університет, Таврійський державний агротехнологічний університет, Уманський національний університет садівництва, Полтавська державна аграрна академія, Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Вінницький національний аграрний університет та Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького.

 За рейтингом Scopus, до п’ятірки кращих входить також Білоцерківський національний аграрний університет.


Повернутися
30.07.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...