Продуктовий кошик-92 відсотки прожиткового мінімуму

У червні цього року середньомісячна вартість мінімального продуктового кошика для праце­здатної особи досягла 1 545 гривень.

 Це — 92 відсотки від рівня прожиткового мінімуму.

 Особи, які втратили працездатність, за мінімально прийнятний набір харчів мали протягом минулого місяця розкошелитися на 1 184 гривні — 90 відсотків від офіційного рівня прожиткового мінімуму для цієї категорії населення.

 Згідно з підрахунками Економічного дискусійного клубу, перший місяць літа зберіг тенденцію до збільшення вартості мінімального продуктового кошика.

 В абсолютному вимірі порівняно з травнем вартість його знову суттєво зросла: для праце­здатної особи на 87 гривень (плюс 6 відсотків), для непрацездатної — на 57 (плюс 5,1 відсотка).

 При цьому подорожчання торкнулося майже всіх основних груп продовольства, за винятком овочів, баштанних культур, олії та рослинних жирів.

 Найвищий абсолютний та відносний приріст вартості зафіксовано на фрукти, що пояснюють включенням до розрахунку МПК у літні місяці плодів та ягід нового врожаю.

 Вони додали до вартості місячного набору майже 72 гривні, більш як наполовину піднявшись у ціні.

 Доволі помітно у червні подорожчали м’ясопродукти (на 16,1 гривні), картопля (майже на 10 гривень) та яйця (на 3,48 гривні).

 Натомість за рахунок сезонного здешевлення огірків та помідорів вартість групи «овочі та баштанні» зменшилася на 9 відсотків (на 16,48 гривні).

 На десяту процента знизилася також вартість продуктів у групі «олія та рослинні жири».

 У структурі вартості мінімального продуктового кошика найвитратнішою залишається молочна група (390 гривень, а це більш як чверть від загальної вартості кошика).

 Другу позицію зберігають м’ясні продукти (329 гривень, приблизно п’ята частина вартості мінімалки).

 

На третю позицію замість овочевої групи перемістилися фрукти (210 гривень, або 13,6 відсотка).

 Найменші частки у структурі витрат у межах міні-кошика залишаються за яйцями (1,4 відсотка) та рослинними жирами (1,8 відсотка).

 Загалом, за розрахунками економічних експертів, із початку нинішнього року фактична вартість мінімального продуктового кошика зросла для працездатної особи на 311 гривень, а для особи, яка втратила працездатність, на 235 гривень.

 В обох випадках витрати на харчовий мінімум протягом першого півріччя підскочили приблизно на чверть.


Повернутися
15.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...