У Зарваниці творили скульптори з усієї України

11 червня у Марійському духовному центрі, що у Зарваниці, розпочав роботу І  Всеукраїнський симпозіум скульпторів «Навіки Богу». Тривав він майже три тижні - до 1 липня і став першим мистецьким заходом такого роду на теренах нашого краю. Симпозіум, участь у якому взяли відомі  митці з усієї України, було приурочено 125-річчю від дня народження єпископа УГКЦ Йосифа Сліпого.  Керував симпозіумом  скульптор,викладач Теребовлянського вищого училища культури,  заслужений художник України Микола Шевчук. Власне, задум проведення симпозіуму визрів у нього ще два роки тому, однак зреалізувати проект вдалося лише нині.

Ця вагома подія в культурно-мистецькому житті регіону була зініційована громадською організацією «Теребовлянський Меморіал ім. Василя Стуса» з благословення архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського УГКЦ Василія Семенюка та за підтримки отця Марійського духовного центру Миколи Медюха, тернопільського підприємця Мирослава Лобоцького, повідомляє «Укрїнформ».  

Під час симпозіуму скульптори творили композиції з історії української церкви, про видатні державні постаті, про духовних сподвижників розвитку української церкви, на релігійні сюжети.
Після закінчення симпозіуму виготовлені скульптури залишаться на території Марійського духовного центру і будуть освячені 15-16 липня під час Всеукраїнської прощі предстоятелем УГКЦ блаженнішим Святославом Шевчуком.


Повернутися
07.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...