Гранат цвіте до пізньої осені

Олег Тихий із Підгайців займається вирощуванням кімнатних  екзотичних деревець. Серед них є карликові дрібноплідні та великоплідні гранати. У кінці лютого дістає їх із погребу, пересаджує і ставить на підвіконня.

– Гранат взимку скидає листя і потребує спокою, тому ще з осені заношу горщики у прохолодне приміщення, – розповідає господар. – А пересаджую рослинки щовесни. 2 відра чорнозему перемішую з відром перегною, відром річкового піску і півлітра попелу.  Перегній беру коров’ячий, кролячий або козячий. Курячий не підходить, бо він дуже гострий і може спалити корінці. Грунт можна купувати і в квітковому магазині, але потрібно брати спеціальний для цитрусових. До речі трирічні вазони можна пересаджувати і раз на два роки, але зверху землю обов’язково збирати аж до корінців і насипати свіжої, Бо за рік рослинка майже всі поживні речовини «витягує».

За словами Олега Тихого, гранат доволі невибаглива рослина. Головне для неї знайти оптимальне місце, вчасно поливати і обприскувати.

– Єдиний шкідник, який може зашкодити гранату – білокрилка, – зауважує Олег Тихий. – Боротися з ним не важко. Можна використовувати хімічні препарати, але я не їх прихильник, оскільки горщики стоять в кімнаті і ми вдихаємо повітря. Тому знайшов дієвий народний спосіб: головку часнику вичавлю у склянку води і даю настоятися упродовж п’яти днів. Після цього проціджую, заливаю у півтора літрову пляшку, доливаю води і обприскую деревця. За кілька днів білокрила зникає.

Раз на місяць Олег Тихий підживлює гранат розчином деревного попелу.

– Гранат починає цвісти навесні і аж до пізньої осені, – каже господар. – Є у нього чоловічі і жіночі квіти. Жіночі трохи продовгастої форми і їх набагато менше. З них потім утворюються зав’язі, чоловічі ж осипаються. Буває так, що осінні плоди не встигли дозріти і залишаються зеленими, якщо їх не зривати, то наступного року вони дозріють.

 З одного деревця Олег Тихий збирає до 25 дрібноплідних і близько десяти великоплідних гранатів.

– Домашні гранати солодші, – каже пан Олег. – Великі їмо, а з дрібних варимо чай, він дуже помічний для шлунка.