Анекдоти №2

- Ти чого весь у синцях?
- Так ось, бумеранг знай -
шов, від нього і синяки!
- Та викинь ти його!
- На, блін, сам його викинь
* * *
- Куме, в тебе блохи є?
- Та є.
- А чим ти їх лікуєш?
- А мої не хворіють.
* * *
Поховав чоловік тещу.
Вийшов із кладовища, а йому
на голову пташка нагидила.
Він здивовано питає:
- Мамо, ви вже там?
* * *
Якщо у жінки в руках ка -
чалка… Це ще не факт, що бу-
дуть пиріжки!
* * *
Вчора ввечері зі мною
побилася дівчина з великими
грудьми. Вона разом зі мною
зайшла в ліфт, і я мимоволі за -
дивився на її «буфера».
Вона раптом запитала:
- Молодий чоловіче, може,
нарешті, таки натиснете?
І тут щось пішло не так…
* * *
- Найважчу роботу я завж-
ди роблю зранку.
- Це яку ж?
- Встаю з ліжка.
* * *
Пора щось міняти у своєму
житті – завтра ляжу на телеві -
зор і буду дивитись на диван.
* * *
Якщо хлопець кохає тебе,
то стане терпіти всі твої витів -
ки з думкою: “Нічого-нічого,
станеш моєю дружиною — я
тобі покажу!”
* * *
З чашкою Nescafe ваші та -
ємні думки перетворюються
на бажання.
А з пляшкою віскаря – в дії.
* * *
- Кохаааанииий, я при -
йшлаааа!
- Знову п’яна? Ось, і йди
туди, де пила!
- Алло, дівки! Зараз при -
йду, я відпросилася.
* * *
Мама каже Вовочці:
- Вовочка, ти знову кидав у
дядю Мішу цеглою.
- Мамо, я більше не буду.
- А йому більше і не треба.
* * *
- Доню, ти заміж виходити
збираєшся?
- Хто? Я? Та ви що?! У мене
хом’як жив – здох, а чоловік –
це така відповідальність! Нє-
є-є! …
* * *
Коли в мені прокидається
інтерес: логіка – в шоці , здо -
ровий глузд – в нокауті , со -
вість – у відпустці , інтуїція – у
бігах, інстинкт самозбережен -
ня – у відключці , ну а таргани
– в ударі!
* * *
- Мамо!.. Мамочко!
- Що, синку?
- У мене під ковдрою якесь
чудовисько!


Повернутися
05.02.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...