Діти-діти, куди вас на літо подіти?

З 1 червня 2017 року в області розпочалася кампанія на проведення літнього оздоровлення та відпочинку дітей. Так, свою роботу розпочали 106 таборів з денним перебування (при запланованих 73), 277 мовних таборів (при запланованих 257), 4 заклади праці та відпочинку, а також 8 стаціонарних заміських оздоровчих закладів. Про це,повідомляє  www.oda.te.gov.ua,   розповів начальник відділу сім’ї та молоді Тернопільської ОДА Ігор Чорний під час щотижневої відео-наради з головами райдержадміністрацій.

За його словами, враховуючи те, що в області розпочали свою роботу більше таборів, ніж планувалося, то станом на 30 червня 2017 року оздоровленням та відпочинком уже охоплено 22 284 дитини шкільного віку, що становить 18,7% від загальної кількості дітей, в тому числі 2 420 дітей охоплено оздоровчими послугами, а 19 880 – відпочинковими.
 
Водночас, як зазначив Ігор Чорний, на проведення оздоровчої кампанії 2017 року передбачено близько шести мільйонів гривень з обласного бюджету, з яких 5 млн. 200 грн. виділено відділу сім’ї та молоді, а 380 тис. грн. – управлінню освіти й науки. Місцевими бюджетами на проведення оздоровчої кампанії передбачено понад три мільйони гривень та 280 тис. грн. виділено  на підготовку дитячих таборів. Понад півтора мільйони гривень на оздоровлення дітей виділено також із бюджетів об’єднаних територіальних громад. Утім, незважаючи на те, що в області є 36 ОТГ, кошти на оздоровлення дітей виділено лише у 20-ти.

«Крім цього, за кошти обласного бюджету відділом сім’ї та молоді облдержадміністрації уже було закуплено 1 360 путівок для дітей пільгових категорій. Дані путівки розподіляються на районні державні адміністрації, міста обласного значення та об’єднані територіальні громади області, які звертаються у відділ сім’ї та молоді облдержадміністрації за путівками. Це, зокрема, Підволочиська та Скалатська громади», – підкреслив Ігор Чорний. 


Повернутися
03.07.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...