Олег Яциковський: «Українська смородина — найкраща»

Смородина – усім відома культура.  Вона надзвичайно корисна й доволі невибаглива у догляді, тому виростити розкішний смородиновий кущ може кожен охочий. Однак при цьому потрібно дотримуватись певних правил. Щоб дізнатися усі таємниці вирощування смородини, звернулася до знаного у цій справі садівника Олега Яциковського. У своєму рідному селі Ангелівка  Тернопільського району він заснував фермерське господарство «Садівниче», де, окрім смородинових кущів, вирощує саджанці груш, слив, яблунь, черешень, нектаринів, персиків і навіть фундука.

– Як правильно щепити дерева, я знав уже у шість років, – розповідає Олег Миколайович. –   Усі таємниці перейняв від батька, садівника із 50-річним стажем. Він закладав сади в колишньому радгоспі «Ангелівка» ще наприкінці 50-их – на початку 60-их років минулого століття. За яблуками, сливами, грушами сюди приїжджали з Москви, Ленінграда, Києва, Харкова, інших міст колишнього Союзу. Мали 100 гектарів саду, 20 га  – плодоягідників. Десять років тому я вирішив продовжити його справу й зайнявся садівництвом. Власну справу розпочав із смородинових кущів, бо смородина – одна з найприбутковіших ягід. Щоправда, цього року ціна на неї впала – усе через воєнні дії на Сході.

За словами садівника, кращих сортів смородини ніж української селекції, немає в світі. Такі польські сорти, як рубен, тесен дають три-п’ять тонн ягід з гектара, а вітчизняні – десять-п’ятнадцять. Окрім того, наша смородина  набагато смачніша.

– Смородиновий кущ добре родить упродовж десяти років, після цього його потрібно викорчовувати, – зауважує Олег Миколайович. – Найбільший врожай дають дво-трирічні гілки.  Тому треба стежити, щоб після трирічного віку, восени їх підрізати. Після цього кущ навесні пустить нові пагони. Чотири рази на рік смородину кроплю, щоб не чіпалися шкідники і хвороби. Найбільше їм шкодить попелиця, смородиновий кліщ та клівка, а серед хвороб – борошниста роса й іржа. Від попелиці крутиться листя. Смородиновий кліщ найкраще видно навесні, коли кущ ще не розпустився. Тоді по гілках видно маленькі бруньки, завбільшки з горошини.  Їх обов’язково треба зривати, складати у тару і спалювати. Склівка залазить всередину гілок і проявляється тоді, коли пагони всихають, навіть коли на них є плоди. Борошниста проявляється  сірим нальотом на  листі, а іржа – бурим. «Бабусині» методи у цьому не допоможуть. Якщо в селі не будуть кущі і деревця кропити, то через 10 років пропадуть всі сади. Найбільше потрібно кропити після цвітіння, тому що бджоли під час запилення приносять бактерії із різних хворих дерев і навіть якщо вони здорові, то вони захворіють. Тоді треба використовувати препарати, що містять мідь.

 
 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...