ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №117

Жили-були чотири особи, яких звали Кожен, Хтось, Будь-хто і Ніхто. І їм треба було виконати важливу роботу. Кожен був впевнений, що Хтось її зробить. Будь-хто міг її зробити, але Ніхто не брався….

 Термін «командна гра», який «прибився» до нас із світу спорту, давно вже вийшов далеко за його межі і стосується практично усіх сфер нашого життя. В сім’ї та в роботі, в навчанні та в бізнесі нині вкрай важливе вміння бути «командним гравцем». І не лише тому, що  «одна голова - добре, а дві – краще».  Навіть зважаючи на той факт, що нині завдяки розвитку технологій люди мають більше можливостей працювати дистанційно або самостійно, працювати без залучення команди здатні лише роботи. І, щоб не перетворитися на них, нам потрібна команда…

   Робота в команді – це робота у просторі стосунків, необхідність працювати пліч-о-пліч, взаємодіяти, спілкуватися, координувати рішення та дії, ділити невдачі та успіхи… 

У своїй випускній промові з нагоди закінчення Гарварду Марк Цукерберг розповів історію про те, як Джон Кеннеді відвідав космічний центр NASA. Він побачив прибиральника зі шваброю, підійшов і запитав, чим той займається. Прибиральник відповів: «Пане президенте, я допомагаю доставити людину на Місяць».
Робота в команді, яку усвідомлюють як спільну мету, завжди дасть результат...


Повернутися
18.06.2017
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...