Віктор Круть: «Українці ще не звикли до перепелиного м’яса»

– Англійські ферми цілковито автоматизовані, – зауважує Віктор Круть. – 200 тис. перепілок доглядають лише двоє людей. В Україні такі ферми – величезна рідкість, є кілька на Київщині.

За словами пана Віктора, українці ще не дуже звикли до перепелиного м’яса. Здебільшого купують яйця і то доволі рідко.

– Проте ті, хто хоча б раз спробувалии м’ясо перепілки, весь час його купували, – каже чоловік. – Воно надзвичайно смачне і вважається дієтичним продуктом. Купувати перепелині яйця до нас приходять люди з сусідніх сіл, хоча вдома в них є кури. Вони ж бо розуміють, що яйця перепелів за багатьма поживними речовинами перевершують курячі. Так, у п’ятьох перепелиних яйцях, за масою дорівнюють одному курячу, міститься в 5 разів більше калію, в 4,5 раза – заліза, в 2,5 раза – вітамінів В1 і B2.

У Віктора Крутя є кілька порід перепілок: англійські чорні та білі, фараони і техаські. Кожна з них має свої переваги.

– Англійські перепілки належать до м’ясної породи, вони несуть 280-300 яєць на рік, – каже господар. – Фараони кращі тим, що в 45-денному віці можуть досягати живої маси 150-180 г.  Техаські перепілки – бройлери, їх жива вага може сягати 400 г. Техаська порода доволі нова і найдорожча серед усіх, за одного птаха продавці просять від 40 до 100 грн. Їх ми купили у Києві на міжнародній виставці з птахівництва. Основними недоліками цих порід – відсутність материнського інстинкту. Оскільки ці перепели штучно виведені, в них не має природної здатності доглядати за своїми малятами, відтак яйця ми тримаємо в інкубаторі.

Перепілки невибагливі у вирощуванні, їх можна тримати не тільки на сільській господарці, а й у міських квартирах та підвалах.

–  Головне для перепілок – чистота у клітках і стала температура, інакше вони можуть перестати нестися.

Поради Віктора Крутя щодо вирощування перепілок:

* Для перепелів підійде клітка, призначена для утримання канарок або папуг. Дно клітки вистеліть сіном або мохом, це потрібно для того, щоб птахи могли активно рухатися, шукати корм, таким чином підвищуючи свою вагу і яйценосність. У клітках встановіть піддон із піском, придбайте поїльник з автоматичним поданням води і встановіть годівницю.

* Щодня додавайте до корму яйця, моркву, зелень. Під контролем лікаря-ветеринара періодично давайте перепелам антибіотики. Раз на місяць давайте птахам воду, до якої додайте слабкий розчин марганцівки. Це дозволить запобігти зараженню паразитами.

* Забезпечте перепілкам потрібний температурний режим. У приміщенні повинен бути рівень вологості не менше 60-70% і 22  градуса тепла.

* Для виведення нових пташенят купуйте інкубатор. Як правило, одна особина може нестися близько року, потім краще вивести нове потомство. М’ясні породи потрібно різати у віці 2-3 місяців – у цей час вони досягають своєї максимальної ваги.

* Годуйте перепілок два-три рази на день. Стежте за якістю налитої води. У перші тижні життя давайте птахам тільки кип’ячену воду, потім можете наливати сиру. Головне, щоб вона була відстояною.

*Нести яйця перепілки починають з 2-3 місяців, це найоптимальніший вік. До цього віку організм птиці не дозрів, в деяких випадках перепілки починають нестися в 3-4-місячному віці, що пов’язано з умовами утримання і годуванням.

 
 

Повернутися
23.04.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...