Коли ж час збирати каміння?

Вчені вирахували час, коли — жінкам краще просити чоловіків про що завгодно, начальника - про підвищення, а закоханим з'ясовувати стосунки.

Найкращий час, щоб просити про підвищення – 13.00, а не ранній ранок. Жінкам, які хочуть попросити про щось чоловіка, варто робити це о шостій годині вечора. У цей час представники сильної статі більш налаштовані задовольнити прохання жінки. Найбільш невдалим часом для з'ясування стосунків чоловіків з дамами вчені назвали третю годину дня. У цей час жінки частіше за все виграють суперечки.

Опитування було проведено за замовленням фармацевтичної корпорації, що виробляє контрацептиви. Отримані дані свідчать, що, беручи до уваги природні емоційні підйоми і спади, які відчувають усі протягом дня, люди могли б з великим успіхом домагатися своїх цілей.

 А ми ще на понеділок грішили!

Найневдалішим днем тижня названо вівторок. Лондонська школа економіки провела дослідження серед 20 тисяч британців, в ході якого було встановлено, що більшість мешканців країни вважають найнещасливішим днем у тижні вівторок. Згідно з результатами дослідження, більшість учасників експерименту відчували себе пригніченими саме по вівторках, а не по понеділках, як прийнято вважати.

Традиційно вважається, що найбільш невдалим і важким днем тижня є саме понеділок. Згідно з поширеною теорією, людині важко виходити на роботу і занурюватися в повсякденні справи в понеділок, оскільки в цей день їй доводиться боротися з “наслідками” вихідних. На думку фахівців, відсутність гарного настрою по вівторках пояснюється тим, що в цей день люди глибоко занурюються в роботу і при цьому усвідомлюють, що до вихідних ще довго. У понеділок же, припустили вчені, багато хто перебуває на хвилі гарного настрою, пов'язаного з весело проведеними вихідними.

 Хочеш жити довго? Плач!

Жінки в середньому живуть довше, ніж чоловіки. На думку лікаря Вільяма Фрея з Рамсіївського медичного центру у м. Сент-Пол (США), головна причина цього полягає в тому, що жінки “більше плачуть”. Фрей дослідив сльози за допомогою хімічного аналізу і з’ясував, що склад у рідини, яка виступає на очах під час чищення цибулі або в задимленому приміщенні, не схожий на сльози образи, відчаю й печалі. В останніх є така собі токсична речовина, що має здатність накопичуватися в організмі. Тому стримання сліз може призвести до неприємних наслідків.


Повернутися
26.05.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...