Анекдоти

- Скажи, Вовочка, як називається людина, яка продовжує говорити, навіть коли її ніхто не слухає? 
- Учитель.

***

Рецепт для лисих: намастити голову медом, почекати три дні, потім сильно хлопнути в долоні - мухи полетять, а лапки залишаться.

***

Одружився на скромній стрункій дівчині. За п’ять років вона перетворилась на тлусту крикливу бабу. Пішов до РАГСу зі скаргою. Поміняли за гарантією.

***

Тільки в Україні на пачці чаю може бути написано:
“Чайне листя зібрано в Індії, на Цейлоні та в Китаї. Упаковано в Україні. Насолоджуйтеся смаком справжнього англійського чаю!”

***

На вулиці сваряться двоє чоловіків:
- Ви – осел!
- Від осла чую!
Перехожий зупиняється:
- Ну навіщо сваритися, якщо ви родичі?

***

Скільки чоловік працює у вашій бригаді?

- разом начальником 12. А без начальника? Без начальника у нас взагалі ніхто не працює.

***

Зустрічаються чотири студенти, один говорить:
- Мужики, давайте сьогодні ввечері до мене – є пиво, риба…
- А дівчата будуть?
- З дівчатами я вже домовився. Їх не буде!

***

Кажуть, якщо людині показати картинку де біжить хлопчик і спіткається в стілець,
на питання “Хто винен у трагедії?” діти до п’яти років відповідають “Стілець!”,
діти від п’яти до 12 років відповідають “Хлопчик” і лише стаючи дорослими починають відповідати:
“Та скотина, яка тут стілець поставила!”

***

Жінка приходить на роботу з фінгалом під оком. Співробітник зауважив, запитує:
- Хто це тебе так?
- Чоловік!
- Чоловік? Я думав він у відрядженні …
- Ха! Він думав … Я була ВПЕВНЕНА!

***

Йде жінка вночі підходить до кладовища, боїться пройти. Бачить раптом йде чоловік, просить проводити. Ідуть разом, мужик анекдоти розповідає.
Жінка сміється, каже:
- Який ти веселий чоловік.
Мужик каже:
- Бачила б ти мене при житті.

***

Дідусю, щотакерайіщотакепекло?
Рай, онучку, — цеамериканськазарплатня, українськадружина, англійськийдімікитайськаїжа. А пекло — це китайський дім, англійська їжа, американська дружина й українська зарплатня.

***

Гроші – зло. Не в грошах щастя. Хто духом сильний – той і багатий …
Чим би ще себе заспокоїти, поки зарплату не дали?

***

Тягаюсь по всьому супермаркету з продуктами в руках і в зубах, а все тому, що мені корзинка не потрібна, мені ж тільки хліба купити

***

Жінка за кермом обурюється:
- Милий, ти тільки подивися, що витворяє цей божевільний! Він вже п’ять хвилин біжить попереду нашої машини! Ненормальний! Що йому потрібно?
- Думаю він хоче, щоб ти все-таки з’їхала з тротуару.

***

Після добрячої п’янки два кума Іван та Петро полягали спати.
Петро ліг на дивані, а Іван на підлозі.
Вночі, Іван, зіпхав Петра на підлогу, а сам ліг на диван.
Ранок.
Ще темно.
Іван прокидається від дикого шуму і істеричних криків кума Петра:
- Іване, йолки-палки! Включи світло, я з дивана злізти не можу!

***

— Ну що?
— Зайнята.
— Виходь.
— Справи.
— Ходімо.
— Не можу.
— Не приймається.
— Не піду.
— Ну ок.
— Та виходжу, не кричи.


Повернутися
11.05.2017
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...