Переселенців уже понад дві тисячі

Станом на 1 квітня 2017 року у Тернопільській області зареєстровано 2510 внутрішньо переміщених осіб. З них -  175 осіб з АР Крим, 2335 осіб – з району проведення АТО.
Про це повідомив начальник  Управління ДСНС у Тернопільській області Віктор Маслей під час відеонаради з головами райдержадміністрацій 3 квітня.
«Всі прибулі тимчасово розміщені в приватному секторі та об’єктах соціального захисту області. Інформація про розміщення даних громадян щоденно уточнюється із департаментом соціального захисту населення Тернопільської ОДА», - зазначив Віктор Маслей.
Він повідомив, що до управлінь Пенсійного фонду України в області звернулась 1247 осіб. Станом на 01.04.2017 року 430 особам. виплачено пенсії. У загальноосвітніх навчальних закладах області навчаються 224 внутрішньо переміщених учнів. У професійно-технічні навчальні заклади влаштовано 11 внутрішньо переміщених учнів. У дошкільні навчальні заклади області влаштовано 50 внутрішньо переміщену дитину. До базових центрів зайнятості області звернулось у пошуках роботи   539 осіб, з них працевлаштовано 232 особи. Обласною організацією Товариства Червоного Хреста України надано допомогу 2509 особам, на загальну суму 625350,95 грн.
«Станом на 1 квітня додатково можливо розмістити 307 осіб у 27 об’єктах державної і комунальної власності. За період роботи штабу з території області виїхало 1512 внутрішньо переміщених осіб. Робота щодо зустрічі та соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб триває та знаходиться на постійному контролі обласного Міжвідомчого координаційного штабу.
Нагадаємо, згідно з розпорядженням голови Тернопільської обласної державної адміністрації від 2 липня 2014 року створено обласний Міжвідомчий координаційний штаб з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.


Повернутися
11.04.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...