Чому лінився? Бо… заразився!

Лінь може бути заразною

  Дослідники із Франції повідомили, що їм вдалося з’ясувати, як людина може заразитися лінню. лінь Так, за словами фахівців, деякі індивідуальні особливості поведінки людини – такі як лінь, нетерпіння або розсудливість – заразні. Дослідження опубліковане в журналі PLoS Computational Biology, пише new-s.com.ua. У їхньому експерименті взяли участь 56 добровольців, яким запропонували знайти ризиковані рішення деяких умовних ситуацій. Перед тим, як отримати відповідь учасника досліду, йому показували можливі варіанти, при цьому докладно розповідали, який з них нібито обрали інші учасники досвіду.  

 Один алгоритм моделював обережну людину, інший – гіперактивну, а третій – ледачу. Було встановлено, що гравець приймав рішення, орієнтуючись на варіанти, які пропонував комп’ютер. Причому, чим більш нетерплячим, лінивим чи розсудливим був штучний інтелект, тим сильніше ці якості проявлялися й у добровольців. В результаті проведеного дослідження вчені визначили що лінню і нетерплячістю, виявляється, можна «заразитися» від інших. Однак можна «підхопити» не тільки негативні якості, але і позитивні, наприклад, розсудливість.


Повернутися
11.04.2017
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...