Вибирайте «сусідів» із розумом, або Хто з ким на грядці «дружить»

Часом рослини рік від року не дають того врожаю, який від них очікуємо, «обростають» хворобами, втрачають смак. Ми вносимо тонни добрив, але все без толку. Всьому вино може бути недотримання правил сівозміни! Що таке сівозміна і навіщо вона потрібна? Сівозміна - це послідовне чергування городніх рослин. В ідеалі сівозміна повинна бути щорічною і безперервною, інакше на вашій ділянці буде відбуватися так зване стомлення ґрунту, яке завжди поєднується з накопиченням шкідників і хвороб, токсинів і зниженням родючості.  Це означає, що на одному і тому ж місці протягом двох і більше років підряд ніщо рости не повинно! Це, звичайно, в ідеалі і реалізувати таку утопічну картинку не кожному дачникові під силу. Однак, «Яблучко» спробує вам допомогти у цій нелегкій справі.

Існує загальне правило: культура повертається на своє місце не раніше чим через 3 - 4 роки. Однак навмання міняти місцями різні рослини не можна. Кожен овоч відрізняється специфікою свого розвитку. В тому числі, і споживаними з грунту речовинами, які, по суті, є складними комбінаціями тих або інших хімічних елементів.  Грамотне чергування овочевих культур від сезону до сезону дає можливість одній «підготувати» землю так, що інша буде розвиватися максимально інтенсивно.

  При грамотному сівозміні навіть на 1 ділянці можна висаджувати різні овочі без якого-небудь зниження їх врожайності. Останнє особливо актуально для тих дачників, хто не може похвалитися наявністю великої кількості вільної під висадку землі. 

  Кожен овоч по своєму «привабливий» для певного виду шкідників. На жаль, багато з них не лише добре переносять зимівлю в ґрунті, але й розмножуються вже з ранньої весни. Посадка культури на колишньому місці їх «сильно порадує». А ось зміна овочів на грядках призведе до того, що частково вони загинуть.

Необхідно врахувати інтенсивність розвитку кореневої системи овочів. Правило таке: ті рослини, у яких корені проникають глибоко в землю, висаджуються тільки після культур з їх дрібним розташуванням. Але не навпаки!

Не всі овочі добре «уживаються» поруч один з одним. Які культури після яких можна садити?

Питання сівозміни краще почати з морквини. Після цієї помаранчевої красуні на гряді непогано б розмістити ті самі боби або томат, цибуля, картопля, часник, капусту. Якщо восени або навесні був внесений перегній, то урожай буде ще більше.

Після ранньостиглої білокачанної капусти сподобається рости на грядці часнику, цибулі, огірочками, томату.

Якщо після пізньостиглої білоголової капусти в жовтні-листопаді городник не встиг перекопати грунт, то він зробить це навесні. Після даної культури добре будуть рости перці, баклажани, томати, гарбуз, овочева кукурудза, огірки, кабачки, квасоля.

Що можна садити після картоплі? Після картоплі на цій ділянці землі садять цибулю і коренеплоди. Це можуть бути буряк, морква. Звичайно, добре б землю додатково заправити перегноєм або компостом, так як буряк дуже вимогливий до грунту.  Картопля, баклажани, томати, перець забирають із землі одні і ті ж поживні елементи, адже всі ці культури належать до пасльонових. До того ж всі вони хворіють однаковими хворобами. Тому після картоплі не можна садити перець, баклажани і томати.  

 

Говорячи про те, що можна садити після буряка, краще ще раз відзначити, що після нього краще посадити бобові, щоб вони відновили баланс мікроелементів в грунті. Після томата посадіть цибулю, редиску, салат, кріп. Після огірків - томат, картопля, буряк або морква. Викопавши ріпчасту цибулю, на наступний рік тут можна розмістити капусту, горох, помідори, огірки, кукурудзу.

Хоче зазначити, що у реальному житті буває важко дотримати сівозміну через банальну нестачу місця на городі. Але треба намагатися. Особливо для тих рослин, які люблять хворіти фітофторою. Тоді овочі будуть рости великими, здоровими, і у городника завжди буде відмінний урожай.


Повернутися
11.04.2017
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...