Керувати автомобілем буде… сарана

Спостереження вчених за польотом сарани можуть спричинити справжню сенсацію в безпеці на дорогах, де, як відомо, щодня гине не менше людей, ніж на війні. Дослідники помітили, що ці комахи пересуваються зграями в мільйони особин, відокремлених один від одної відстанню в частки сантиметра, але при цьому ніколи не стикаються. Ось якби машини поводили себе так на автостраді!

Таємниця в тому, що нервова система сарани складається з вузькоспеціалізованих скупчень нервових клітин в різних частинах її організму. Це дозволяє комасі виявляти небезпеку і відреагувати на неї в частку секунди. Основна причина ефективності цієї системи, вважають дослідники, в тому, що в сарани "немає мізків". Ні, мозок у неї, звичайно, є, але зовсім крихітний (рудиментарний), тому при передачі нервових сигналів майже не витрачається час на їх проходження через "центральний обчислювальний центр" типу людського мозку. Це і робить рух комахи досить ефективним при переміщенні в хаотичних зграях.

Сарана, по суті, — машина без водія. Інженери вважають, що в майбутньому вони зможуть відтворити таку "манеру поведінки" в рухомих потоках автомобілів, використовуючи великий набір датчиків та автоматизованих рефлекторів. Це допоможе зробити їх надчутливими, що працюють на рівні інстинктів, і надзвичайно безпечними.

"Можна уявити потік машин, які рухаються по шосе впритул одна до одної, при цьому зросте пропускна спроможність дороги, розсмокчуться пробки. Ми з’ясували, що коли сарана близька до зіткнення, її нервова система спрацьовує майже миттєво. Наприклад, якщо їй загрожує зіткнення ліворуч, крила починають працювати так, що вона зміщується вправо, — розповів провідний конструктор з безпеки компанії “Volvo” Джонас Екмарк. — Хвилюючий момент полягає в тому, що ми можемо скористатися плодами еволюції тривалістю в 4,5 мільярда років, щоб створити в майбутньому системи проти зіткнень. І ті ж системи дозволять автомобілям майбутнього їхати швидко і безпечно навіть за лічені сантиметри один від одного. Мета “Volvo” полягає в тому, щоб передати відмінні здібності сарани на комп’ютерну мікросхему і встановити в систему захисту автомобілів”.

 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...