Енергія сонця - для наших солдат

В зоні АТО використовують сонячні батареї, виготовлені на Тернопільщині

 У важких фронтових умовах українським військовим стали в нагоді сонячні батареї, що виготовлені на Тернопільщині. З їх допомогою в зоні АТО заряджають техніку та отримують освітлення, передає Ecotown з посиланням на Терен.

Сонячні батареї слугують українським військовим у зоні АТО.

Такі технології стають у нагоді тоді, коли потрібно зарядити техніку чи отримати світло, адже не завжди є можливість використати генератор.

“Військовому телебаченню України” один з бійців розповів про новітні технології, виготовлені на Тернопільщині.

До позицій українських військових не підведена електроенергія, тому найчастіше її отримують від бензинових і дизельних генераторів. Однак вони не вічні, а через сильні обстріли бувають перебої з пальним.

    «Сонячні батареї дуже виручають. Можна заряджати радіостанції, телефони, планшети, іншу необхідну техніку. За допомогою панелей можна забезпечити світло в бліндажі на цілу ніч, – каже прес-офіцер 93-ї бригади. – Думаю, що у військах НАТО сонячні батареї загальноприйнята норма, а у нас, поки що, це лише ініціатива самих хлопців. Реалізувати її допомогли волонтери».

За словами військових, незважаючи на всі переваги, сонячні батареї у зоні АТО – рідкість. Вони досить дорогі, а ресурси волонтерів обмежені. 


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...