На старт, увага… кліщ!

Обережно: кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері.  Фахівці стверджують, що з кожним роком кількість мешканців нашого міста, яких покусали кліщі, зростає. Небезпечні ці укуси тим, що можуть передавати інфекції. Кожен десятий кліщ може передавати інфекції. Найзгубніші з-поміж них — енцефалітні кліщі, заражені бореліозом. Недуга бореліоз Лайма, яку вони провокують, вражає шкіру, нервову, серцево-судинну системи та суглоби. І якщо розвиток енцефаліту можна попередити щепленням (особливо його рекомендують жителям лісистих районів), то вакцини від бореліозу, на жаль, наразі немає.

Як виглядає кліщ?

Ця комаха схожа на павука, має гострий хоботок і вісім лапок. Розмір кліщів коливається від 3 до 25 мм у довжину. Самки більші, дві третини їхнього тіла зазвичай забарвлені в бурий колір. Як правило, саме самки смокчуть кров із жертви.

Задля профілактики укусів фахівці радять вдягати світлий одяг (так легше помітити комаху), сорочку з довгими рукавами заправляти в штани, штани — у шкарпетки, взувати кросівки, голову захистити хустинкою. Можна використовувати і спреї проти кліщів, але не забувайте: розпилювати їх можна тільки на одяг. У лісі ходіть не по траві, а стежками, уникайте гущавини.

Якщо кліщ таки вкусив, лікарі застерігають від того, аби витягати його відразу: можете відірвати голову, а тільце залишиться у шкірі. Оскільки кліщ дихає черевцем — перекрийте йому повітря: тобто намастіть уражене місце спиртом чи олією. Через півгодини він сам вилізе. Не полінуйтеся покласти знахідку в банку і віднести в санстанцію на аналіз.


Повернутися
31.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...