Тернопілля – на четвертому місці за кількістю новостворених підприємств

Не все, виявляжться, «так погано у нашому домі», - навіть попри війну та кризу… З 2015 року в Україні з’явилося 107 нових промислових підприємств. За кількістю  створених нових підприємств Тернопільщина зайняла четверте місце в Україні – їх у області зявилося дев’ять. Відповідне дослідження провели фахівці Центру громадського моніторингу та контролю.   Під час засідання круглого столу з питань обговорення проекту ліберального Податкового кодексу України голова обласної державної адміністрації Степан Барна, повідомляє офіційний сайт ТОДА, розповів, що упродовж минулого року в реальний сектор економіки області інвестовано майже 3 мільярди гривень. Цього, зазначає очільник краю, вдалося досягти саме  завдяки ліберальній податковій основі, котра є закладена не тільки законодавством, а й ставленням органів державної влади та місцевого самоврядування. Адже в рамках децентралізації податки залишаються на місцях і органи місцевого самоврядування максимально сприяють розвитку бізнесу.

 Степан Барна також зазначив, що ліберальне оподаткування може стосуватися тільки того бізнесу, який чесно працює, сплачує податки і створює робочі місця: «Ті підприємства, котрі уникатимуть чесної праці,  повинні нести відповідальність.  Такі речі неприпустимі для нашої області. Але жоден підприємець, який працює на теренах краю, не може сказати, що йому перешкоджали  працівники органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Ми повністю виключили будь-який податковий тиск, переслідування з боку контролюючих органів для представників бізнесу. Натомість в нас налагоджено двосторонній діалог» .
До слова, на Тернопільщині працює більше 5000 юридичних осіб-підприємців та більше 40 тисяч фізичних осіб – підприємців.


Повернутися
17.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...