Прийшов з війни? Сиди без роботи!..

На Тернопільщині працевлаштовані лише 23% демобілізованих бійців АТО

Одним із пріоритетних напрямів діяльності Тернопільської обласної служби зайнятості є сприяння демобілізованим учасникам АТО у працевлаштуванні.

Для цього налагоджено тісну співпрацю з органами місцевої влади та самоврядування, військкомісаріатами, громадськими організаціями, роботодавцями та волонтерами. Про це повідомив infoprostir.te.ua директор обласного центру зайнятості Василь Олещук.

«Загалом послугами служби зайнятості Тернопілля, починаючи з березня 2015 року, – додав директор ОЦЗ, – вже скористалися 1814 атовців. Роботою вдалося забезпечити 413 осіб, з них 64 отримали допомогу по безробіттю одноразово для організації власної справи. 106 колишніх військовослужбовців пройшли професійне навчання».

Протягом цьогорічного січня до обласної служби зайнятості з метою працевлаштування звернулося 44 демобілізовані учасники антитерористичної операції. Найбільше звернень було до Тернопільського міськрайонного центру зайнятості – 7 осіб, до Лановецького – 6, до Борщівського та Зборівського районних центрів зайнятості – по 4 особи. Працевлаштовано 11 атовців, у тому числі з компенсацією роботодавцю єдиного соціального внеску – 1 людину.

Профнавчанням охоплено 25 осіб.

На 01.02.2017 на обліку в місцевих центрах зайнятості перебував 851 безробітний з числа демобілізованих військових. Для них продовжується пошук підходящих місць праці, інформує прес-служба обласного центру зайнятості.  


Повернутися
06.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...