Відчуття щастя залежить від того, коли ви прокидаєтесь

Саме таку формулу вивели вчені з Університету Торонто. Найщасливішими, за їх результатами, почуваються ті особи, котрі прокидаються рано вранці. Але у віковій категорії від 17 до 40 років таких виявилось лише сім відсотків. Тоді як після 59 років з самого ранку залюбки прокидається близько 90 % людей.

При цьому науковці обнадіяли, заявивши, що з віком наші біоритми змінюються. Тож навіть затята "сова" згодом стає щасливим "жайворонком".

- А може не варто чекати щастя в старості, а спробувати відкорегувати свої біоритми в молодшому віці?

- Безперечно, час, коли людина звикла прокидатися, дуже впливає як на її загальне самопочуття, так і на формування відчуття щастя, -- коментує Анатолiй Дорогий, доктор медичних наук, завiдувач лабораторiєю наукових проблем амбулаторної допомоги ННЦ "Iнститут кардiологiї iменi М. Д. Стражеска". -- У кожнiй клiтинi нашого органiзму працює так званий бiологiчний годинник. Природою закладено, аби ми засинали, коли геть стемніє, а прокидалися, коли потроху почне світати. Молоді ж люди справді не дотримуються цього правила.

І самі собі шкодять, бо з десятої вечора до півночі в нашому організмі виробляється мелатонін. Це гормон, котрий регулює тривалість сну та роботу ендокринної, імунної, шлунково-кишкової систем. Що найголовніше, мелатонін виробляється, лише коли людина спить. Так запрограмувала природа.

- То так звані сови програють у цій погоні за щастям?

-- Біологічний годинник сов не є синхронізованим ні з законами природи, ані з соціальним життям. Люди, котрі звикли засинати пізно, все одно змушені прокидатися з самого ранку. Через хронічне недосипання потерпає весь організм, людина з самого ранку почувається втомленою, розбитою, в неї немає сил на aктивну життєдіяльність. За таких умов важко почуватися щасливим.

Тож спробуйте, не чекаючи старості, стати щасливими. Потрiбно лише вчасно лягати спати, сон має тривати 7 -- 8 годин. Прокидатиметесь, коли органiзм відпочине й буде повнiстю готовим до активної дiяльностi.

А ще може згодитися метод бiологiчної розкачки: вранiшня зарядка й контрасний душ, а ввечері -- прогулянка на свiжому повiтрi й обмеження у вечірньому меню. Щасливого вам ранку!


Повернутися
03.03.2017
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...